Нинішнє євангельське читання, котре ми чуємо з року в рік, повинно з новою силою бути прочитаним і глибше зрозумілим, адже попри свою сюжетну буденність ця історія складає одне з найстрашніших місць Писання. Запитаймо самі себе: чому?

Притча про виноградарів – це не просто розповідь про зрадників і вбивць. Ця оповідь – невеличкий екскурс історією людства і символ його страшної невдячності Богові. Образ виноградника, якого господар насадив і виростив з любов’ю являє нам едемську історію догріховного стану. І ось у цю ідилію Господь поміщає Своє найдосконаліше творіння для опіки ним і тим, що цей сад наповнює. Бог довіряє людині і доручає їй продовжити його творчу працю, щоб в кінцевому результаті усе було повернуте до стіп Господніх. Та ми знаємо, що людина з цього царства гармонії, миру і любові зробила. Відтоді світ зазнав чимало змін і тепер на Землі наступило царіння гріха, горя, крові, хворіб і смертей.

З приходом на землю Спасителя з’явилася нова надія, нова нагода виправити скоєне, але ми, зробившись злими виноградниками, не змогли вмістити приходу Сина, сама присутність Якого викривала наше нечестя і зло. Тож найпростіше до чого ми вдалися стало боговбивство. Знову повторюється непослух Адама, знову чиниться Каїнове вбивство, але вічний Бог життя долає всі наслідки первісного прогрішення і вертає Своєю хресною жертвою першостворену красу і непорочність.

Хай ця непроста історія допоможе нам оговтатися від гріховного сну, в якому ми всі перебуваємо, і, прийнявши в своє зранене гріхами серце Господа і Його Єдинородного Сина, допоможе стати на світлий шлях покаяння і порятунку.