Сьогоднішнє євангельське читання розповідає нам про події, що відбулися одразу після чудесного нагодування п’яти тисяч народу, – це історія про чудесне ходіння по морю (Мф. 14: 22 – 34). Тим не менше, ця розповідь поміщена у Євангелії зовсім не для того, щоб ми лише дивувалися і захоплювалися чудесами Ісуса Христа, а для того, щоб ми за ширмою зовнішніх подій побачили в першу чергу їхнє духовне значення

"Блаженні ті, що слухають Слово Боже і виконують Його"

Життя кожної людини сповненне різних випробувань. Кожна подія, кожна ситуація, кожне випробування - це є відповідь Божого промислу на наші шукання, а ким же ми є насправді?

Як часто наші молитви носять споживацький характер, як часто ми не молимось з Богом, а робимо замовлення для "покращення" життя?

Час негараздів та труднощів ставить нам ультиматум, за яким ми не помічаємо турботи Господа в нашому житті. 

Гріх - це визначальний показник людського життя для старозавітного суспільства. Саме мірою Закону, що виявляє гріх людина визначалась як така. Осуд і похвала - два чинники, що визначали долю людини. Христос дає інший приклад ставлення до людства - любов, милосердя, лагідність те, де немає закону.

В очікуванні радості зібралася на сьогоднішнє торжество солом’янська парафія. Після прочитання колінопреклонних молитов святителя Василя Великого, котрі становили головну особливість сьогоднішнього богослужіння, настоятель храму протоієрей Олександр Трофимлюк привітав усіх зі святом і побажав, щоб кожна спільна зустріч на молитві у Покровському соборі була повторенням події у Сіонській горниці, з якої кожен понесе благодать Божу «до всіх народів, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мф. 28: 19)

Воржнеча між іудеями та самарянами у питанні поклоніння та служіня Богу, і навіть у наш час це знаходить своє відображення адже як тоді, так і тепер, ми славимо, служимо не Богу, а найперше собі. Створюємо образ власності накладаючи його на Божество.