«Чудо це натякає й на загальний порятунок, яке має бути для всього роду людського. Десять прокажених символізують всю людську природу, прокажених злобою, що носять на собі потворність гріха, через те вони за свою нечистоту живуть поза межами небесного міста і відстоять далеко від Бога» -блаженний Феофілакт Болгарський

   Розмова, котра відбулася між Христом і багатим юнаком, стала для останнього приводом для смутку. Зазвичай нашою реакцією на його журбу буде співчуття, адже саме багатство стало на заваді для досягнення ним досконалості. Але наскільки ми можемо бути впевнені, що його вибір залишився таким же і надалі. Євангеліє нічого не говорить про подальшу долю юнака. Проте для нас його приклад служить доброю наукою і мірилом того, наскільки ж ми самі бажаємо осягнути пропонованої Христом досконалості.

4 грудня православні християни святкують Введення у храм Пресвятої Богородиці. Для багатьох цей празник викликає ряд непорозумінь. Ну що б, здавалося, незвичайного у тому, що трьохлітню дитину приводять до Єрусалимського храму? Чи: чому б це незнайому дитину зустрічає духовний лідер єврейського народу – сам первосвященик. Або: як могли священики ввести дівчинку у Святеє Святих, коли право на це має виключно первосвященик та й то раз на рік?

Сьогоднішня неділя присвячена євангельській розповіді про зцілення Христом жінки, котра вісімнадцять років страждала недугом. Це зцілення одне з небагатьох випадків, коли Господь зцілює у суботу.

Світ завжди бажає збагачення. Сьогоднішнє євангельська історія, змушує нас задати собі питання : «Чи ми хочемо багатіти для Бога? Чи вистарчить нам часу у нашому земному житті зробити це?»  Хто сьогодні з нас впевнено може стверджувати, що ці євангельські слова адресовані до кожного із нас?