На восьмий день після народження первістка юдейский закон передбачав обрізання младенця як символу примирення і вічного завіту людини з Богом. Христос як втілений Бог, але разом з тим, і абсолютна людина через особистий приклад показує образ справжнього смирення і послуху Богові, а також, що немає нічого, що не було б перейняте Ним від людського, окрім гріха.

«Ісус ка­же Симону-Петрові: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене більше, ніж вони?»

Христос народжується – славте! Христос з небес – зустрічайте! Христос на землі – підносьтеся! «Заспівайте Господу пісню нову. Заспівайте Господу, вся земле» (Пс. 95: 1)! І скажу обом у сукупності: нехай веселяться небеса, і нехай радіє земля заради Небесного, потім Земного! Христос у плоті; із трепетом і радістю звеселіться: із трепетом – через гріх, з радістю – через надію. 

Христос народжується – славте; 
Христос з небес – зустрічайте;
Христос на землі – підносьтеся.
Співай, Господу вся земле, 
і радісно оспівуйте, люди,
бо Він прославився.

«Чудо це натякає й на загальний порятунок, яке має бути для всього роду людського. Десять прокажених символізують всю людську природу, прокажених злобою, що носять на собі потворність гріха, через те вони за свою нечистоту живуть поза межами небесного міста і відстоять далеко від Бога» -блаженний Феофілакт Болгарський