Для багатьох українців 14 жовтня асоціюється з кількома святами. Це і День козацтва, День захисників і захисниць України, але у першу чергу цей день має релігійне значення і пов'язаний з подією, що в християнському календарі отримало назву - Покрова Пресвятої Богородиці.

Покликання не залежить від рівня нашої освіти, статусу у суспільстві, матеріального забезпечення тощо, бо, як виявилося, навіть звичайні рибалки можуть стати володарями вселеної, стати тими, хто полонитиме людей до кінця віків вірою у Спасителя Ісуса Христа.

Коли християни презентуючи свою віру, говорять категоріями високої моралі підкріплені філософськими поняттями, то вони мають шанс бути почутими на фоні плюралізму думок. Проте, коли ми почнемо розповідати про нашу віру через постать Розіп’ятого Христа, то слухачів виявиться небагато.

Любов не може бути абстрактною. Вона вимагає живих стосунків між особами. І коли ця любов є справжня, то вона включає як радість, так хрест відносин, не визначаючись одним лише емоційним супроводом.

Культура гостинності закликає нас прийняти запрошення і взяти участь у святі ближнього, щоб розділити з ним його радість. Наша епоха, більшою мірою, не є гостинною і монополія індивідуалізму спонукає нас ховатися від ближнього, залишаючись при своїх інтерес. Про те саме говорить сьогоднішня притча про званих на вечерю.