Наш молитовний досвід у більшій мірі передбачає прохальні звернення і рідко – подячні. Ми звикли постійно вимагати від Бога і майже ніколи не задовольнятися наявним і бути за це вдячними. Та чи не таку ж настирливість демонструє нам досвід сьогоднішньої євангельської розповіді про зцілення дочки хананеянки?

Є у церковному календарі празники, котрі відбивають дві реальності смислового навантаження – радісну і трагічну. До таких свят можна віднести Вхід Господній у Єрусалим, Усікновення глави Іоана Предтечі, Воздвиження Чесного Хреста та ін. Проте є свята, котрі несуть нам виключно радість. Саме до таких належить сьогоднішнє торжество – Різдво Пресвятої Богородиці.

Все наше життя більшою мірою є боротьбою за збереження тілесного існування, аніж життям як дару чи служіння Іншому, навіть до смерті, якщо цього вимагають обставини. Разом з тим, числений приклад сонму святих Христової Церкви і в першу чергу шанованого нині святого пророка і Предтечі Христового Іоана свідчить на користь останнього.

Притча про таланти, яка була прочитана з Євангелія на сьогоднішній Літургії, містить попередження про майбутній Суд Божий. Вона є однією з багатьох пророчих застережень, що лунали з уст Христа. Про що ж намагається нас попередити Господь у разі порушення законів духовного порядку?

Найчастіше, щоби навчити людей таємницям Царства Божого, Христос вдається до форми притч. Але часто Бог говорить до нас простими, доступними нашому розумінню словами. Сьогоднішня євангельська зустріч Христа з законником є саме таким випадком.