У сьому неділю після Пасхи Церква вшановує пам'ять святих отців І Вселенського собору, на якому було засуджено єресь аріанства та затверджено першу частину Символу Віри.

Тепер Христос став для нас ще ближчим, ніж коли-будь, бо тепер ніщо не є на заваді - ні час, ні місце, ні тіло, ні інші обумовленості матеріального світу, - щоб відчувати абсолютну присутність Христа у нашому житті.

Розмова Христа з самарянкою дає багато відповідей на питання релігійного і політичного характеру, а проте вона про найголовніше – Царство Боже.

Важко повірити у славу Бога явленій на людині, яка з народження була скаліченою. Тим не менше, на прикладі сліпонародженого чоловіка Христос демонструє явну славу Всемогутнього, котра проявилася не лише у фізичному зціленні, а найперше у духовному прозрінні.

В епоху все більшої глобалізації, коли зв’язки поміж людьми завдяки технічним засобам стають відкритішими і доступними, зі ще більшою гостротою звучить крик безнадії євангельського розслабленого: «Людини немає!».