Постать Пресвятої Богородиці завжди розглядається через постать Ісуса Христа і більшість богородичних свят христоцентричні. Тим не менше, свято Різдва Пресвятої Богородиці представляє нам людину, котра виявила своїми якостями і відношенням до батьків і до Божих заповідей абсолютний послух і служіння.

Бог як Творець організував для нашого земного життя максимально ідеальні умови. Разом з тим, Він доручив людині стати Його співробітником у піклуванні про творіння. Христос невипадково використовує аналогію господаря, виноградарів і виноградника, щоб передати рівень взаємовідносин між Богом, людиною і творінням.

Однією з ключових тем Євангелії є тема прощення. У притчі про немилосердного позикодавця Христос показує принцип взаємовідносин поміж Богом і людиною, і між самими людьми.

Що визначає людину людиною: походження, багатство, бідність, освіта, статус, посада тощо? Ми дуже часто об’єктивуємо людиною і самих себе, оцінюючи її за характеристиками, котрі мають місце в описі особи, але разом з тим нею не є. Багатий юнак сподівався віднайти свою ідентичність через виконання заповідей, але інтуїтивне відчуття підказало йому, що цього недостатньо. Закон, хоч і покликаний тримати людину в рамках моралі, все ж неспроможний перерости межі природного існування до безмежності особистісного розвитку в Бозі.

Христос зцілює одержимого хлопчину на прохання батька, який перед тим з цією з просьбою звертався до учнів Ісуса. Євангеліє вказує на поразку апостолів у боротьбі з нечистою силою. Спаситель на здивування учнів вказує причину фіаско – невірство.