Третя неділя після Великодня присвячена пам'яті жінок-мироносиць. Жінки, які були одними з найближчих послідовників, а надалі і сподвижників Христа, поряд з апостолами, стали першими свідками події, котра не мала в світовій історії прецеденту - Воскресіння Господа Ісуса Христа.

Апостол Фома найчастіше викликає у нас асоціації з людиною, яка сумнівається, котра шукає логічних експериментальних підтверджень різним явищам, або навіть з людиною невіруючою. Більшою мірою, ми уже звикли з цим маркером «невір’я» апостола Фоми і легко осуджуємо його, ставлячи в противагу властивість беззастережної віри.

Сьогодні Бог мовчить. Його бездиханне Тіло лежить знерухомлено і вже не може творити тих великих діл, котрі підтримували, надихали, зцілювали, повертали до життя. Сьогодні Сам Він зазнав усіх тортур з останньою станцією земного життя - смерті - від чого рятував інших і ради життя яких поклав власне. Бог не просто мовчить, - Він вбитий руками власного творіння. Що ми можемо робити у таку жахливу мить боговбивства? Богослужбові тексти, що відображають досвід церковного життя, життя у Дусі, дають нам вказівку: Нехай мовчить усяка плоть...

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Так ми вітаємо одне одного радісним привітом, коли пережили жах богозалишеності останніх днів страсної седмиці. Проте це привітання є не лише красивими словами, традиційним християнським привітом чи звичайною ввічливістю. Слова "Христос воскрес!" є свідченням події, котра трапилася з Боголюдиною Ісусом Христом, нашим Спасителем, і стала новою точкою відліку життя світу. За ширмою земного фіаско Людини Ісуса Христа була прихована справжня духовна революція Бога-Сина, котра поклала край пропасті між Творцем і творінням і дала можливість реалізуватися відносинам поміж ними.

Богослужіння Великої п'ятниці з виносом Плащаниці ставить перед нами запитання, котрі лунають, ніби вирок людству: Як так трапилося, що творіння убило свого Творця-Бога? Ми шукаємо відповіді у звинуваченні тодішньої духовної еліти Ізраїлю, галасливого натовпу, вищого римського керівництва в лиці понтійського прокуратора Пилата і легіонерів, історичних обставин, в які несвоєчасно потрапив Христос. Та чи включаємо ми у цей ланцюжок ще одну ланку причетну до подій двохтисячолітньої давності, але які є актуальними до сьогодні, - самих себе?