Для багатьох із нас підтвердженням істинності віри дуже часто є наявність чудес. Та й саме Євангеліє переповнене чудесними явищами. Проте у випадку Христа чуда ніколи не були самоціллю, а лише допоміжним засобом для досягнення більшої мети пов’язаної з наверненням і преображенням життя тієї чи іншої людини, якої торкнулася цілюща рука Господня.

Євангельська історія знає безліч розповідей про чудесні зцілення Христом різних людей. У сьогоднішньому читанні Євангелія ми чули дві оповіді про зцілення сліпого і біснуватого. Ці приклади є показником упалого людства, яке своїм станом сигналізує про пошкодженість як тілесної, так і духовної складової.

Розкриваючи сказану думку, в посланні до Римлян, про виправдання вірою в Христа, ап. Павло зображує причину, що викликає необхідність явлення у світ цієї виправдувальної вірою благодаті. Цією причиною була загальна гріховність дохристиянського світу. Спочатку апостол вказує на гріховність язичницького світу, а потім на гріховність народу ізраїльського, щоб тим самим з очевидністю показати недостатність у справі спасіння людини як природного одкровення і природної моральності, так і обрядового Мойсеєвого закону.

Історія Церкви знає немало торжеств, в якому шанується одночасно кілька святих: трьох святителів – Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Золотоустого, страстотерпців Бориса та Гліба, рівноапостольних Костянтина та Єлени, безсрібників Косьми й Даміана та багато інших прикладів святих пар, а то й цілі сонми. І всі ці приклади святих об’єднує чи то кровне родство, чи рід діяльності, чи спільне походження, чи однаковий подвиг віри. Проте сьогоднішні святі демонструють нам приклад того, як кардинально різні особистості у горнилі Христової любові отримують спільні лаври апостольської першості.

У неділю першу після П'ятидесятниці, всіх Святих у Свято-Покровському соборі міста Києва звершувались святкові богослужіння за участі настоятеля храму протоієрея Олександра Трофимлюка та духовенства собору. Парафіяни храму долучились до священнослужителів у таїнстві Євхаристії, що собою засвідчує актуальність шанованого свята всіх Святих, яких єднає у Собі Христос, закликаючи і нас до цього єднання, не лише природнього, але й духовного.