В очікуванні радості зібралася на сьогоднішнє торжество солом’янська парафія. Після прочитання колінопреклонних молитов святителя Василя Великого, котрі становили головну особливість сьогоднішнього богослужіння, настоятель храму протоієрей Олександр Трофимлюк привітав усіх зі святом і побажав, щоб кожна спільна зустріч на молитві у Покровському соборі була повторенням події у Сіонській горниці, з якої кожен понесе благодать Божу «до всіх народів, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мф. 28: 19)

"Я не від світу, але вони від світу", саме такі слова ми чуємо від Христа у молитві в Гефсиманському саду. Той, Хто не від світу, жертвує Собою заради світу. І на перший погляд це трагічно, Бог це трагічно тому, що без видимих причин, тобто таких, які ми не здатні побачити, відчути, як цього і не зрозуміли учні Спасителя - безпосередні свідки Його життя, виконує реальну дію нашого спасіння. У видимості наш трагізм, у реальності наше щастя. Реальність яку являє Христос, закликаючи нас стати Його свідками.

Тринадцятого травня у Свято-Покровському храмі Солом'янського району міста Києва настоятель храму протоієрей Олександр Трофимлюк у співслужінні духовенства собору звершили літургію свт. Іоана Золотоустого. До священнослужителів собору в таїнстві Євхаристії долучилися численні віряни. Після богослужіння настоятель собору подякував усім присутнім за спільну молитву, а також привітав усіх жінок із днем матері, нагадавши про важливість материнського служіння. 

У християнській Церкві подія вознесіння Ісуса Христа на небо відзначається великим дванадесятим святом. Після свого триденного воскресіння Христос ще сорок днів перебував на землі і повчав своїх учеників, відкриваючи їм таємниці Царства Божого, після чого «вознісся на небо і сів праворуч Бога» (Мк. 16: 19). Звідси, це свято завжди припадає у четвер, на сороковий день після Великодня.

Служіння Христу, поклоніння Богові - який зміст ми вкладаємо в ці слова... Як часто ми міркуючи людськими поняттями намагаємося інтегрувати в Божественний вектор, абсолютно трансцендентний нашому бутті, якісь наші власні постулати або ж визначення. Така інтеграція дає неочікуванний ефект - спотворенне сприйняття дійсності видимістю. Сьогоднішнє Євангельське читання яскравий цьому приклад. Воржнеча між іудеями та самарянами у питанні поклоніння та служіня Богу, і навіть у наш час це знаходить своє відображення адже як тоді, так і тепер, ми славимо, служимо не Богу, а найперше собі. Створюємо образ власності накладаючи його на Божество.