21 січня 2018 року, у неділю про Закхея, настоятель собору протоієрей Олександр Трофимлюк у співслужінні храмового духовенства – протоієрея Ярослава Романчука, протоієрея Сергія Цьоми, священика Михайла Павлюка, священика Андрія Григораша, протодиякона Богдана Гайдая та диякона Миколи Кучера – звершили всенічну та Божественну літургію у Свято-Покровському соборі столиці.

Останнім святом, яке завершує цикл зимових святкувань є Хрещення Господа нашого Ісуса Христа. Цей празник носить ще назву Водохреща, оскільки в цей день звершується чин Великого освячення води і кожен віруючий християнин має можливість освятити воду, щоб протягом року використовувати цю святиню для потреб тіла і душі.

На восьмий день після народження первістка юдейский закон передбачав обрізання младенця як символу примирення і вічного завіту людини з Богом. Христос як втілений Бог, але разом з тим, і абсолютна людина через особистий приклад показує образ справжнього смирення і послуху Богові, а також, що немає нічого, що не було б перейняте Ним від людського, окрім гріха.

Напередодні великого дванадесятого свята Хрещення Господнього Церква встановила особливий день, який отримав назву Навечір'я Богоявлення і який покликаний підготувати нас до цієї незвичайної події, коли Бог відкривається нам як Трійця, як Бог особистісний і відкритий для Іншого, в тому числі і нас.

Нарешті настав той день, коли справдилися усі благі очікування старого людства, обтяженого печаттю гріха, – звільнення від його пут. Людина, яка від моменту першого непослуху аж до здійснення пророцтв щодо пришестя Месії, власними зусиллями вже не змогла подолати ту прірву, яка відірвала її від джерела власного існування – людина відкинула Бога. Вся традиція старозавітної аскези не змогла звільнитися від наслідків екзистенційної відірваності першого Адама і могла лише підготувати підґрунтя для вступу у рамки земного існування Того, Хто б мав у собі ті потуги, які б задовільнили жадане відновлення зв’язку з Богом. Це міг зробити Сам Бог.