Сьогоднішнє євангельське читання дає нам чітку й однозначну відповідь у чому суть усього Закону і Пророків, тобто як ми все-таки можемо реалізувати свою віру на практиці і дає нам її ніхто інший як Сам Спаситель: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе» (Мф. 22: 37 – 39).

30 вересня Свята Православна Церква присвячує вшануванню святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії. Образ благочестивого життя, яким пройшли ці святі жони, свідчить, що якби не було такої матері, то не було би таких дітей, якими стали молоді дівчата – Віра, Надія і Любов. Імена, що персоніфікувалися не лише у найбільші християнські чесноти, а й втілились у подвигу гідному звання Невіст Христових.

14-а неділя після П’ятидесятниці ознаменувалася днем Відання свята Різдва Пресвятої Богородиці. День, коли за богослужінням ми не просто згадуємо євангельські події, що послужили приводом до виникнення цього празника, але в черговий раз і по-новому переживаємо ті моменти звершення Божих обітниць щодо спасіння людства.

Святий праведний Іоан Кронштадтський сказав: «Хрест без любові не можна мислити і представляти: де хрест, там і любов; у церкві ви скрізь і в усьому бачите хрест для того, щоб усе нагадувало вам, що ви у храмі Бога любові, в храмі Любові, Розіп’ятої за нас».

Сьогоднішнє свято Різдва Пресвятої Богородиці демонструє нам висоту людських якостей. Людина, яка абсолютно підкоряється волі Божій, не тільки не принижується у категоріях рабської самоідентифікації, а навпаки підіймається на незбагненну велич людської гідності, яку нам відкрив у своїй боголюдськості Господь наш Ісус Христос.