Від молитовного прохання до Бога про застереження нас від фарисейської молитви ми щораз ближче до Великого посту. І в сьогоднішню неділю, яка в церковній традиції носить назву Про блудного сина, ми крокуємо до цілі з двома синами люблячого батька. Чи допоможе нам досвід одного з двох навчитися перебувати у межах батьківської господи - середовища миру, радості і любові?

В одній зі стихир на всенічному бдіння напередодні Неділі про митаря і фарисея звучать такі слова: "Браття, не помолімся по-фарисейськи!" Ця заторога вимагає від нас поміркувати у чому полягає небезпека фарисейської молитви, враховуючи те, що самі фарисеї сумлінно дотримувалися Закону Мойсея і передань.

У Церкві немає жодних подій чи свят, які б відбувалися стихійно та хаотично. Все добове і річне коло богослужінь становить циклічність життєвого потоку людини включеної у творчий процес Божої провіденційної дії. Незабаром церковна спільнота постане перед подією Великого посту, коли покладе початок на шляху духовного переродження, а доти Церква підготовлює її, щоб зробити сприйнятливою до науки, дарів і боротьби постового подвигу. Ця підготовка полягає у п'яти неділях, що передують Святій Чотиридесятниці, мають своєрідну назву і відповідну духовну науку. Першою такою неділею є сьогоднішня неділя про Закхея.

Протягом всієї історії єврейського народу Бог відкриває себе на сторінках Святого Писання як Бог, Який дає добрі обіцянки і обов’язково їх виконує. Це стосується як цілого народу, так і слова конкретній людині. Сьогоднішнє свято демонструє черговий доказ вірності Бога Своєму слову через приватну обіцянку старцю Симеону, котра у той час несла вселенський характер для історії людського спасіння.

Питання сліпоти має два виміри - тілесну і духовну. Обидві вади становлять неабияку перепону для повноцінного життя людини. Особливо важким є духовна сліпота, що є моральним захворюванням, котрим більшою чи меншою мірою страждає кожен. Що означає для нас духовне прозріння і чи дійсно ми його прагнемо?