Дивлячись на Чесне Древо – побачмо страшні Христові страждання, поклоняючись Животворчому Хресту – віддаймо шану і поклоніння не художньому образу, а голгофській святині, що прийняла в свої обійми Спасителя світу. З таким внутрішнім налаштуванням приступаймо до сьогоднішнього святкування Воздвиження Животворчого Хреста Господнього

У день свята Різдва Пресвятої Богородиці 21 вересня 2019 року настоятель парафії протоієрей Олександр Трофимлюк у співслужінні храмового духовенства – протоієрея Ярослава Романчука, протоієрея Сергія Цьоми, протоієрея Михайла Павлюка, священика Андрія Григораша, протодиякона Богдана Гайдая та диякона Миколи Кучера – звершив уставні богослужіння в Свято-Покровському соборі.

«Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого.  А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних. Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять?» (Мф. 5:42-28)

Христос пропонує нам Царство Боже і тільки досконала людина зможете увійти у його межі. Але Царство Боже – це та площина, де людина зустрічається з Богом, ангелами, святими та іншими людьми у спільності любові і поза їхньою любов’ю ніщо інше тут не може бути присутнім. То як же нам випаде потрапити туди чи насолодитися небесною радістю, коли нас тяготітиме прив’язаність земна?

Віра - дійсність, видимість чи все ж таки очікування невидимого і впевненість в ньому. Коже християнин, який ототожнює себе таким за духом, а не лише за іменем, хоча б раз у житі замислювався над такою дилемою. Що для нас є віра, як її віднайти, зберегти, примножити...