Зі Своєї безмежної любові Бог виходить за межі Самого Себе і стає максимально солідарним зі своїм творінням, щоб бути не просто близьким йому, а Самому стати ним. Реалізацію цього незбагненного плану Бог здійснює у такий же незвичний, але водночас цілком прийнятний для світу людей спосіб входження у нього – через народження від Жінки.

Напередодні появи Бога у світі вся земля перебувала в очікувані змін. Той стан відносного спокою, коли Римська імперія захопила велику частину планети, нав’язавши свій колонізаторський мир, потребував крайніх мір, щоб зруйнувати усталений формат взаємовідносин.

Щоразу, коли звучить молитва, слово Писання, прохання ближнього про допомогу, особиста радість чи горе – це завжди персональне запрошення Бога на звану гостину. Нам часто здається, що зустріч з Богом обов’язково повинна супроводжуватися якимось незвичайними подіями, але Господь приходить у найпередбачуваніший спосіб: через слово, через людину, через подію чи певні обставини. Єдина проблема – наша спроможність відповісти на це запрошення.

Неділя, що передує святу Різдва Христового, носить назву на честь святих отців. Цього дня згадуються усі святі родичі, котрі складають родовід Ісуса Христа – Безмежного Бога, що втілився, прийнявши нашу людськість.

У сучасному світі, де панує дух глобалізаційного плюралізму, церковне єдинство видається річчю недоступною. Такому твердження протиставляється особливий духоносний період перших віків християнства. Проте у кожний вік існування Христової віри завжди знаходилися люди, які акумулювали благодать Святого Духа, згуртовуючи довкола себе люд, що прагнув спасіння.