Успіння Пресвятої Богородиці викликає багато різних думок і відчуттів, оскільки більшою мірою ми звикли це свято ототожнювати або зі смертю, або зі сном, або незвичним способом переміщення на небо. Усі ці вказівки, які церковне передання використовує у своїй богослужбовій практиці, мають місце як спроба мовою символів передати духовну реальність, котра більшою мірою прихована пеленою таємниці.

Преображення Господнє на горі є початком оновлення всього космосу, де матерія стає здатною сприйняти Божественне світло і людина стає первинною ланкою, через яку це тотальне оновлення творіння повинне відбутися.

В сьогоднішній день, 14 серпня, Православна церква святкує ряд празників: Винесення чесних древ животворчого Хреста Господнього; Всемилостивого Спасителя і Пресвятої Богородиці; сімох мучеників Маккавеєвих, їхньої матері Соломонії та учителя Єлеазара, а також ряд інших святих.

Історія про чудесне нагодування більше п’яти тисяч народу є добре відомою євангельською розповіддю. Вона можна викликати в нас захоплення від всемогутності Божого Сина, а може підігрівати наші споживацькі апетити, в яких Бог буде виконувачем наших бажань і забаганок.

Євангельська історія про зцілення сліпців і німого біснуватого входить до цілої череди чудесних діянь Спасителя, котрими рясніє усе євангельське благовістя. Мимоволі виникає думка, що метою приходу Месії були саме діла зцілення, воскресіння, оздоровлення тощо. Разом з тим, червоною ниткою чудесні діяння супроводжуються проповіддю Євангелія Царства Божого, уже за якого слідують чудеса.