Надрукувати
Категорія: Новини

Історія євангельських зцілень знає чимало випадків, коли чудесне оздоровлення було наслідком виявленої перед Спасителем віри страждальця. Проте зустрічалися і такі, коли зцілення одних людей було результатом піклування за немічного інших. Таким виключенням є зцілення слуги капернаумського сотника. Таким же випадком є сьогоднішня розповідь про зцілення розслабленого чоловіка.

Зцілення паралізованої людини стало можливим завдяки вірі його друзів. Проте приклад вірних товаришів вражає не лише своєю благородністю поступку, але демонструє нам правильне виявлення віри. Апостол Яків у своєму посланні підтверджує це словами: «Яка користь, брати мої, коли хтось каже, що має віру, а діл не має? Чи віра може спасти його? <…> Так і віра, коли не має діл, сама по собі є мертвою» (Як. 2: 14, 17). Звідси віра не може бути якимось інтелектуальним прийняттям релігійних віровизначень, а живою, дієвою силою, котра стимулює нас на подвиги любові і милосердя. Такою була віра чотирьох друзів розслабленого.

Яка користь людині, котра маючи в чомусь потребу, отримає від нас лише сентиментальне «Хай тобі Бог помагає», замість реальної допомоги? Жодної! Тож цією подією Свята Церква закликає нас до дії спрямованої на допомогу ближньому, а не лише до словесних молитов не закріплених практичною реалізацією. Адже справжня молитва стає ділом, кожне її слово трансформується у досвід любові і діло милосердя. Тільки бачачи ось таку віру, Христос створює умови для здійснення справжнього чуда, яке зцілює покалічене і приводить усе до оновленого стану в Христі Ісусі, нашому Богові.

Поширити у соцмережах

Перегляди: 386