Наступне свідчення Святого Писання про Закхея ми знаходимо в неділю про Митаря і Фарисея. Закхей знайшов Істину, само-усвідомив свою гріховність і в цьому усвідомленні він розуміє і безпорадність свого становища. Закхей молиться, молиться бути почутим не першим, а просто почутим. Він розуміє наскільки разюча різниця між його бажанням і його природою.
В прикладі митаря і фарисея ми можемо прослідкувати історію людських взаємовідносин один до одного, а також до Бога.
Вчинки минулого не визначають нас теперішніх, не творить наше майбутнє. Події які з нами відбувалися та відбуваються не зважаючи на нашу активну чи пасивну участь не стають нашим прокляттям. Єдине прокляття смерті та гріха стерте спасительною жертвою Христа. Минуле і теперішнє не повинне ставати для нас визначенням, накладаючи обмеження у сподіваннях, очікуваннях, вводячи в страх того, що знищине Спасителем. Христос знімає будь які обмеження, найперше обмеження людської природи. Своєю Чесною жертвою звільняє її та преображає. Приклад цьому ми бачимо в розбійникові, що на хресті приймає дар Спасителя та преображає свою іпостась. Тварні обмеження для нього вже не існують в момент, здавалось, безсилля людської природи.
Закхей у вигляді Митаря робить наступний крок на шляху бажаного - відкидає те, що його утримує в цьому світі, його стан навіяний минулим. Не залашилось більше нічого, окрім віри у любов Отця, із яким необхідно зустрітись.
https://pokrova-sobor.kyiv.ua/novyny/242-nedilia-pro-mytaria-i-faryseia-2.html?tmpl=component&print=1&layout=default#sigProIdfaaed7f76e