Надрукувати
Категорія: Новини

Насамперед віра - це дія в межах правдивості того, в що ти віруєш, а також впевненість у цьому. Розуміючи це ми приходимо до наступного логічного усвідомлення необхідності трансформації віри у вірність в те, що я вірю, а головне в Кого я вірю. Ці обидва аспекти нерозривно єднаються в одному цілому кластері того, що ми звемо вірою.

Христос навчав, що якби ми мали віру як зерно гірчичне - знамення були б грандіознимим. Проте, як же ця дещиця віри здається недосяжною метою. Учні Спасителя не здатні власною волею, людською природою, прийняту хоча б оцю мізерну частинку віри. Тому й Христос говорить про "рід невірний". Ми знаємо про віру проте, лише теоретичні. Маючи знання про віру, ми не залучаємося нею, а проектуємо ці знання на площину того, що ми визначаємо як віра, кожен по-своєму. Це в свою чергу стає запорукою неможливості еволюційної зміни знань у віру, і зрештою у вірніть.

Визнання власної безпорадності змушує нас покладати впевненість не на свої сили, а на допомогу Спасителя. Це початок єднання з Ним за допомогою різних засобів, а найперше це Євхаристія. Лише таким чином ми зможемо називати себе не послідовниками Христа, які знають про Спасителя та вірять у Нього, а учнями Христовими, які вірні своїй вірі та Тому, в кого ми віримо.

Богослужіння очолив настоятель собору протоієрей Олександр Трофимлюк у співслужінні духовенства храму. На завершення відбулось освячення розписів бічного вівтаря. 

Поширити у соцмережах

Перегляди: 547