Надрукувати
Категорія: Новини

 

Одним з основних досягнень сучасної цивілізації можна вважати стабільність і впевненість у завтрашньому дні. Ми звикли до імператива, що запорукою земного щастя є ця незмінність і втрата такого блага викликає найбільше занепокоєння. Особливо це відчутно у наш час соціальної і фінансової нестабільності, епідеміологічної кризи тощо. Тому всі наші бажання і дії зосередженні на досягненні цієї статичності.

У сьогоднішній притчі про нерозумного багача розповідається про те, як цей заможний чоловік, зібравши тогоріч надмір урожаю, радів і міркував про розширення житниць. Ця думка гріла його запевненістю у наступному і подальших днях, оскільки відтепер можна не турбуватися про майбутнє.

Проблема полягає у тому, що багатство створює ілюзію безпечності, незалежності і людина втрачає природні імпульси збереження власного життя і цим ми не маніфестуємо лише про захист біологічного існування. Попереднім твердженням вказується на те, що сита людина зміщує центр гарантій особистого буття з Бога на матеріальні речі, котрі піддаються впливу часу, обставин, інших зовнішніх факторів, котрі призводять до їхньої руйнації, а відповідно і людини, що поклала основу власного існування на цю хитку основу.

У нас немає інших підстав для життя, окрім Самого Бога, Того, Хто, власне, створив нас і має повсякчасну опіку над Своїм творінням. Багатство від Бога і воно може послужити чудовим інструментом для користі, як його тимчасового володаря, так і тих, кому він ним може прислужитися. Але людина настільки споріднюється з матеріальністю, якою вона, на її думку, володіє і стає неспроможною відірвати від себе, оскільки це вважатиметься втратою себе. Але хіба людина те, чим вона володіє? Ми навіть людину не завжди можемо ідентифікувати за її зовнішністю, оскільки знаємо інші прояви її істоти, що характеризують цю особистість. То як же ми можемо прив’язувати до своєї сокровенної істоти те, що є зовні нас і має відношення до нас в міру їхнього використання для різноманітних цілей.

Звідси виходить, що споріднюючись з матеріальними благами, ми не робимо честі їм, а самі об’єктивуємося і стаємо в один ряд з нікчемними речами, що є прахом за своєю суттю. Отже, людина, як сказав у назві своєї книги відомий західний богослов Клайв Стейплз Льюїс, відміняється. Мабуть, євангельський багач, якого християнська традиція називає нерозумним, так не думав. Скоріш за все, він вважав, як і більшість наших сучасників, що завдяки багатству і славі він навпаки утверджуєтеся.

А проте кожен слухач чи читач цієї історії знає жахливий кінець цього ситого, задоволеного собою чоловіка. Голосом Бога звучить у його адресу вердикт: «Безумець!». Направду, людина без розуму, бо втратила справжнє відчуття реальності й істинну основу під ногами.

Притча про нерозумного багача лунає до нас як застереження від подібної участі і як пропозиція багатіти у Бога. Людина істота смертна і тому все, що трапляється у нашому житті – слава і приниження, багатство і бідність, здібності і простота – є постійним закликом використати ці дари на благо.

Такими міркуваннями поділився на ранковому богослужінні сьогоднішній проповідник протоієрей Михайло Павлюк.

Божественна Літургія завершилася молебним співом до Богородиці, але на цьому святкові заходи не закінчилися, оскільки у цей день святкує свої іменини настоятель Свято-Покровської парафії протоієрей Олександр Трофимлюк. Від імені всієї повноти собору вірян і священнослужителів протоієрей Ярослав Романчук висловив слова привітання і побажань. Отець Ярослав побажав отцю-імениннику доброго здоров’я, що є актуальним побажанням у сьогоднішній непростий час, пастирської мудрості у ведені парафіяльного життя і нових наукових здобутків, сімейного затишку, витримки, духовної і тілесної бадьорості і всіх необхідних ласк від Бога.

Поширити у соцмережах

Перегляди: 153