Надрукувати
Категорія: Новини

Друга неділя Великого посту залучає нас до таємниці Божественного світла, щоб дозволити нам торкнутися досвіду Христового Воскресіння, але це світло передбачає відсутність темряви.

Невипадково ця неділя присвячена пам’яті святителя Григорія Палами, архиєпископа Фесалонікійського, діяльність якого пов’язана з богословськими суперечками XIV століття про природу Божественного світла з єрессю західних богословів.

Західні єретики твердили про тварність і сотвореність божественного світла, натомість як святитель Григорій говорив про те, що божественне сяйво, якого ми звично звемо благодаттю, має нетварну природу. Це твердження виправдано тим, що якщо благодать тварна, то ми не маємо ніякої причасності до Божества і прірва між Творцем і творінням не подолана.

Якщо ми визнаємо Бога-Отця і Бога-Сина як «Світло від Світла», то Світло є частиною божественної природи. Образом цього Сяйва Бог являє нам інше світло – тварне, про яке ми дізнаємося з перших сторінок книги Буття: «Сказав Бог: Хай буде світло!» (Бут. 1:3).

Коли ми чуємо такі складні речі, то міркуємо про те, що ці питання є прерогативою виключно духовних осіб і професійних богословів, але ніяк не пересічних мирян. Яке відношення для нашого повсякденного життя має складне вчення про нетварні божественні енергії? Тим більше яке відношення це світло має до Великого посту?

Проте питання духовного характеру, не залежно від його богословського навантаження та складного понятійного інструментарію, не можуть бути абстрактними. Проблема виникає через те, що стан нашого духа не співпадає з площиною духовних реалій і тому нам незрозуміла мова богословських студій Отців і Вчителів Церкви.

Світло, яке виходить від Божественного єства, позбавлене всякої темряви і оскільки ми не прагнемо очиститися від внутрішніх потемків душі через покаяння, то воно залишається для нас непомітним.

Великий піст є площиною духовного оновлення людини і воно реалізується не стільки через зовнішню активність, як через внутрішню тишу душі, котра насправді є динамікою стосунків з Богом. Таке духовне мовчання, яке увійшло у богословську термінологію як «ісихія», теж є відкриттям святителя Григорія Палами і саме йому ми завдячуємо містичній практиці досягнення обоження людини через Ісусову молитву, як засобу для досягнення повного єднання з Богом ще за земного життя людини.

 

Поширити у соцмережах

Перегляди: 294