Надрукувати
Категорія: Новини

Питання людської вразливості до хворіб найчастіше асоціюється з наслідком особистої чи родової гріховності. Більшою мірою неправильна реалізація особистісного буття дійсно має своїм результатом духовне та/чи фізичне каліцтво. Проте бувають випадки, коли правило причинно-наслідкового закону не діє і тоді виникає ситуація, котра руйнує усталений стереотипний факт і вимагає пошуку інших пояснень.

У сьогоднішній євангельській розповіді про сліпого Христос дає пояснення чоловікової сліпоти не як наслідку чийогось гріха, а як необхідності для явлення слави Божої. Чи задовольняє нас така відповідь?
Усі обставини життя з усіма його діапазонними відтінками – від радостей до печалей – в очах Божих можуть не нести цієї розділеності, а становлять один потік Божого плану щодо нашого порятунку. Коли людина включається в процес Божої провіденції, то для неї все є милістю Божою і слугує спасительній меті.

Коли ж ми відмовляємося брати участь у творчій співпраці з Богом, то все наше життя перетворюється на постійне чергування днів з ночами, де ми стаємо лише гвинтиками в стихійному русі історії, а не відповідальні і повноправні володарі власної долі та учасники власного життєвого сценарію. У сліпого розпорядок дня був обумовлений тяжкою недугою – сліпотою – і таким могло бути усе подальше життя, якби не зовнішнє втручання Бога, котре змінило долю приреченої людини, оскільки сліпим чоловік був з народження.

Ми не завжди готові прийняти власну участь, оскільки вона може бути не бажаною і визначеною багатьма факторами: станом здоров'я, соціальним статусом, рівнем освіти, фінансовим станом тощо. Через це ми шукаємо шляхів виходу з цієї ситуації: сумлінною працею, зусиллями, навиками, вміннями, знаннями. Часом змінити мало що вдається і доводиться приймати той стан речей, який є. Але інколи Бог являє чудесні діяння, випереджаючи наші прохання, як трапилося у випадку з сліпим чоловіком.

Питання сліпого чоловіка – це питання нашої готовності бути учасниками Божої слави, котра може проявитися найнезбагненнішим чином, навіть таким незвичним – важкому каліцтву, що зовсім не відповідає нашим уявленням про славу; це також питання смирення і терпіння, оскільки явлення слави Божої вимагає інколи від нас довгого часу та постійності у виконанні своїх повсякденних обов’язків, через побутовість яких часто пробивається сяяння Царства Божого. Як говорить Писання: «Будь вірний у малому, то над великим тебе поставлю».

Поширити у соцмережах

Перегляди: 238