Ніхто не позбавлений участі у плані Божого спасіння. Нам, християн, часто видається, що сама приналежність до Церкви робить нас привілейованими на противагу людям невіруючим чи інших віросповідань. Сьогоднішня ж зустріч Христа з римським сотником доводить універсальність Бога, Який є для кожного його творіння.
Найлегше складні речі і явища замкнути у зрозумілу схему і їй слідувати, як часто буває у релігіях. Є ритуали, є правила, яких слід дотримуватися і це передбачає винагороду, а їх порушення відповідно - покарання. Але так можна міркувати лише в контексті мертвої букви, котра позбавлена живого духа, який би ці цілком правомірні постанови не одухотворив і не надав преображуючої сили на людину.
Коли ж виникає потреба вийти за рамки звичних міркувань, щоб здобути глибину пізнання, то тут доводиться долати рамки власних суджень і логічних конструкцій, які б задовольняли невеликі запити, але разом з тим і не давали б цілісної картини.
Римський сотник, за мірками юдейського закону, поза ним і немає участі в справі обітниці визволення і спасіння, хоч воно йому й потрібне. У нього захворів слуга, перед яким сотник мав відповідальність, хоч міг би й не зважати на проблеми підлеглого. Проте начальник іде на крайні міри заради одужання свого слуги. Турбота про іншого винагороджується одужанням.
Приклад сотника яскрава ілюстрація служіння ближньому, перед яким ми всі у боргу, оскільки він є запорукою нашого спасіння. Незалежно від статусу, освіти, посади, нації, віросповіданні та інших зовнішніх атрибутів, ми покликані бути даром для інших через служіння, турботу і любов, уподібнюючись таким чином Спасителю Ісусу Христу.
https://pokrova-sobor.kyiv.ua/novyny/359-spasinnia-dlia-vsikh.html?tmpl=component&print=1&layout=default#sigProIdb91cc8b46c