Надрукувати
Категорія: Новини

У своєму житті ми часто шукаємо особливих внутрішніх переживань чи якихось містичних місць, які б надали нашому релігійному житті особливого антуражу і наповненості. Видається, що духовне життя має проходити саме в такому ключі. Найкраще легітимність таких переживань ми можемо проінспектувати через досвід попередників, плід якого засвідчений церковною свідомістю в агіографічній спадщині.

Марія Богородиця з раннього дитинства продемонструвала на власному прикладі як духовне життя відбувається у тиші повсякденного життя, без псевдо-духовних афектів. Уже в трирічному віці її батьки привели своє дитя на посвяту Богові в Єрусалимський храм і те, що церковна традиція описала торжественним входженням у святе святих передає насправді духовну реальність, коли людина входить у область спілкування з Богом.

Відтоді, коли Бог виходить за межі місць Його особливої присутності і входить повністю у людський світ, святе святих виходить за межі фізичних стін історичного храму. З часу Боговтілення храмом стає тіло людини, а її серце – святе святим. У цьому місці ми зустрічаємо Бога, Який закликає до відповіді на любов. Марія з ранніх літ до завершення земного життя вчилася відгукуватися на Божий заклик і зуміла реалізувати дар любові як спосіб існування, даючи кожному з нас прецедент для наслідування.

Поширити у соцмережах

Перегляди: 57