Надрукувати
Категорія: Новини

Ми часто чуємо фразу, що коли людина чогось дійсно прагне, то бажання обов’язково збудеться. Безперечно, що особисті віра і зусилля можуть здійснити омріяне, але завжди потрібно давати собі звіт наскільки бажане є необхідним. Можливо не варто, щоб усе, чого ми прагнемо, стало реальністю. Інколи наші, здавалося б, добрі наміри можуть у кінцевому результаті нашкодити. У християнському житті дуже часто доводиться узгоджувати те, чого ми прагнемо з тим, що дійсно необхідне. Чи були прагнення праведного Симеона такими, що заслуговували на реалізацію? Про це нам оповідає історія, що стала основою для свята Стрітення Господнього.

Праведний Симеон, який чекав Месію, мав запевнення, що доки не побачить його на власні очі, то не покине цей світ. Його глибока віра і щоденна аскеза свідчили про серйозність його наміру і відповідність волі Божій. Така ревність не могла залишитися незадоволеною і того часу, коли Пресвята Діва Марія і праведний Йосиф, батьки Ісуса, принесли дитя в єрусалимський храм для цілопальної жертви за первістка, старець духом відчув незвичність цієї Дитини і, прийнявши Його на свої руки, висловив похвалу Богу.

В духовному житті важливо вичікувати нагоди, котрі посилає Бог, щоб відповісти на виклики волі Божої. Шлях старця Симеона є шляхом віруючої людини, котра устами сучасного християнина сповідує словами Господньої молитви: «Хай буде воля Твоя!» Його приклад є дороговказом, щоб ми завжди надіялися на Бога, бо Він приготував для нас щось незбагненно краще, ніж ми могли самі собі представити. І варто чекати роками, щоб одного разу наша надія була виправдана, бо наш Бог є Тим, Хто пообіцявши нам благо, обов’язково виконує Свої обіцянки.

Поширити у соцмережах

Перегляди: 191