Весь Страсний тиждень кожен християнин проживає з Христом останні дні Його земного життя. В понеділок Церква згадує дії Марії з Вифанії, котра омила Христу ноги як знак Його близького погребіння. У вівторок Церква нагадує про Ісусове передбачення Юдиної зради та Петрового відречення, котрі для нас є засторогою перед власною мінливістю та егоїстичністю людського самовизначення, котрого потрібно збутися у горнилі боротьби з пристрастями. Аж ось у середу ми стоїмо на порозі Христового кінця, котрий розпочинається зі зради одного з учнів Ісуса - Юди Іскаріота, ганебний вчинок якого трагічно визначає не лише подальший хід подій в житті Спасителя, але, в першу чергу, - його власну долю.

Найчастіше, коли людина поміщена у вир подій, їй важко оцінити сутність того, що відбувається насправді. Ми робимо поспішні висновки, пристаємо до того чи іншого табору, осуджуємо чи прославляємо. Єдиною можливістю розуміти мету історичного процесу – це мати пророчі здібності. Пророк стоїть над хронологічною подієвістю, бо він дивиться на розгортання історії з позиції Бога. Сьогодні Христос входить у святе місто Єрусалим як цар у супроводі ликуючого натовпу, вітаючи вождя, котрий відновить царство і скине гніт окупантів. І тільки Він один знає істинну ціль свого царського ходу, з Якого уже не повернеться живим, проте вернеться воскреслим і новим.

П’ята неділя великого посту відкриває нам незбагненну таємницю Божого милосердя, котра передбачає рятунок і любов для кожного. Але цей порятунок очікує особистої потреби спасіння людини як відповідь на любов Бога. Люди, що пройшли шлях від загибелі до святості являються черговим доказом Божої милості і людського потенціалу до звільнення від рабства власній природі ради особистісних відносин з Творцем усього. Прикладом цієї спасительної метаморфози є постать святої Марії Єгипетської.

У період Великого посту у православних храмах традиційно звершується колективне Таїнство Соборування, хоча його можна здійснювати індивідуально за потреби у будь-який інший період року.
09 квітня об 11:00 відбулося відспівування багаторічної працівниці церковної лавки Свято-Покровського собору Солом'янського району м. Києва Ніни Миколаївної Волощук, яка спочила у Бозі напередодні на 84-му році життя після важкої хвороби.