Сьогодні, як і кожного разу, Христос закликає нас на радість весільного торжества. Весь Старий і Новий Завіти являють собою опис відносин поміж Богом і людьми, на позначення яких використовуються шлюбно-сімейні образи. І в нинішній притчі Бог є тим самим господарем, який для повноти радості весільного бенкету кличе своїх найдорожчих і найближчих друзів.

Та, до котрої ми найперше прибігаємо у своїх молитвах за допомогою; Та, якій складено неймовірну кількість молитов і служб; Та, що стала найкращим даром людства для Бога; Ту, котру ми не в змозі достойно прославити – Пресвяту Діву Богородицю – сьогодні з трепетним нерозумінням Божої таємниці віддаємо до небесних осель Сотворителя.Та, до котрої ми найперше прибігаємо у своїх молитвах за допомогою.

Чергову завісу Божої Тайни відкриває нам Христос Своїм чудесним Преображенням. Разом з найближчими апостолами Спасителя – Петром, Іоаном та Яковом – ми стаємо свідками слави Божої, Його чергового засвідчення Своєї божественності. Та поряд з цією феофанією Христос відкриває перед нами не лише особисту славу, але й славу створеного Ним творіння. Не тільки Ісус, але й усе довкола Нього сповнюється незбагненним Божественним сяйвом.

Нинішнє євангельське читання, котре ми чуємо з року в рік, повинно з новою силою бути прочитаним і глибше зрозумілим, адже попри свою сюжетну буденність ця історія складає одне з найстрашніших місць Писання. Запитаймо самі себе: чому?

«Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого.  А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних. Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять?» (Мф. 5:42-28)