Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів. І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч. Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу.

Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнiвається, не замишляє зла, не радiє з неправди, а радіє iстинi. Усе покриває, всьому йме вiру, всього сподiвається, все терпить. Любов нiколи не минає, хоч i пророцтва скiнчаться, i мови замовкнуть, i знання зникне. Бо ми частинно знаємо i частинно пророкуємо. Коли ж настане досконале, тодi частинне припиниться.

Нинішнє свято назване Стрітенням, що означає "зустріч", відображає нам шлях людини, яка тяжким трудом боротьби з гріхами підготовлює себе до зустрічі з Богом. Образ цього бачимо на прикладі праведного Симеона та пророчиці Анни

Наступне свідчення Святого Писання про Закхея ми знаходимо в неділю про Митаря і Фарисея. Закхей знайшов Істину, само-усвідомив свою гріховність і в цьому усвідомленні він розуміє і безпорадність свого становища. Закхей молиться, молиться бути почутим не першим, а просто почутим. Він розуміє наскільки разюча різниця між його бажанням і його природою.

Як часто у своєму житті, власним суб'єктивним судженням видимості ми не помічаємо об’єктивної реальності? Перебуваючи у хронометражному вирі, ми дуже часто не зауважуємо важливих істин. Істин, які для нас - християн є не просто історичними постулатами та віроповчаннями, а божественним і спасительним Одкровенням.