Наступне свідчення Святого Писання про Закхея ми знаходимо в неділю про Митаря і Фарисея. Закхей знайшов Істину, само-усвідомив свою гріховність і в цьому усвідомленні він розуміє і безпорадність свого становища. Закхей молиться, молиться бути почутим не першим, а просто почутим. Він розуміє наскільки разюча різниця між його бажанням і його природою.

Нинішнє свято назване Стрітенням, що означає "зустріч", відображає нам шлях людини, яка тяжким трудом боротьби з гріхами підготовлює себе до зустрічі з Богом. Образ цього бачимо на прикладі праведного Симеона та пророчиці Анни

Наш молитовний досвід у більшій мірі передбачає прохальні звернення і рідко – подячні. Ми звикли постійно вимагати від Бога і майже ніколи не задовольнятися наявним і бути за це вдячними. Та чи не таку ж настирливість демонструє нам досвід сьогоднішньої євангельської розповіді про зцілення дочки хананеянки?

Як часто у своєму житті, власним суб'єктивним судженням видимості ми не помічаємо об’єктивної реальності? Перебуваючи у хронометражному вирі, ми дуже часто не зауважуємо важливих істин. Істин, які для нас - християн є не просто історичними постулатами та віроповчаннями, а божественним і спасительним Одкровенням.

Христос пропонує нам Царство Боже і тільки досконала людина зможете увійти у його межі. Але Царство Боже – це та площина, де людина зустрічається з Богом, ангелами, святими та іншими людьми у спільності любові і поза їхньою любов’ю ніщо інше тут не може бути присутнім. То як же нам випаде потрапити туди чи насолодитися небесною радістю, коли нас тяготитиме прив’язаність земна?