Ніхто не позбавлений участі у плані Божого спасіння. Нам, християн, часто видається, що сама приналежність до Церкви робить нас привілейованими на противагу людям невіруючим чи інших віросповідань. Сьогоднішня ж зустріч Христа з римським сотником доводить універсальність Бога, Який є для кожного його творіння.

Сьогоднішній день Церква посвячує двом протилежним за походженням, темпераментом, життєвим шляхом постатям, котрі зробили неоціненний вклад у справі євангельського благовістя – апостолам Петру і Павлу. Церква називає їх першоверховними, оскільки на їхній вірі і трудах лежить місія благовістя, котре від хреста і воскресіння Спасителя пронеслася по всьому світу і діє досі.

Всякі батьки чекають з благоговійним трепетом народження своєї дитини. Якщо ж це очікування становить довжину з моменту одруження до зрілої старості, то ефект підсилюється. Проте випадок народження дитини в Захарії та Єлизавети містив не лише момент таємниці, але й чуда, котре здатне долати закони фізичного світу.

Ми здатні позиціонувати себе через власне тіло і те, що йому належить. Через це матеріальне більшою мірою становить левову частку нашого життя. Проте це лише половина правди, бо інша її частина – духовна складова, яка прагне виявлення. Саме тому Христос закликає шукати найперш її, бо вона осердя нашого буття.

Друга неділя після П’ятидесятниці присвячена пам’яті усіх святих української землі. Здається, ніби це свято демонструє якусь національну ідею релігійності, а проте воно лише свідчить про участь наших співвітчизників у Божій справі і включене в контекст святкування з усіма святими всіх часів і місць.