Знамення або ж чудо покликане акумулювати створення та збільшення віри в Того, Хто його творить. Це доволі проста та очевидна істина. Не дарма ж великі пророки та мужі Старого Завіту описуються Писанням як чодотворці, через яких діяла Сила Божа. 

Проте, такі знамення сприймалися як задоволення земного існування - чудеса були найбільш бажанні, коли мова йшла про щось необхідне, те що можна побачити, те чим можна скористатися, те що принесе користь.

Таке комерційне ставлення засліплює розуміння людей найбільшого чуда - зцілення людської природи. Євхаристійне єднання з Богом беззаперечно є свідченням цього чуда, яке ми часто оминаємо з метою збагатити чимось свою природу. Чудо для тіла - швидкоплинний ефект, потрібне Божественне дійство для душі. Тому апостол Павло вказує, що для християн не знамення і чудеса є показником віри, а Христос розіп'ятий - свідчення зцілення людської природи.

Поширити у соцмережах