Приклад Закхея показує нам наскільки разючою є відмінність між нашою, людської реальністю та божественою. Аби мати можливість не просто зустрітись із Христом, а прийняти його, Закхей відкидає свою, тварну, видиму проекцію, яка є лише підміною приготованої Богом реальності вічного, блаженого життя.

Розуміючи свою безпорадність, він залишає цю видимість. Навіть лише думками, не тілом, ділами, просто думками покладається вже на реальність, справжню реальність, Істину, Божественну. Як блудний син він повертається до свого Отця. Не боїться чи буде прощенний. Знає, що прощення від Отця не буде, адже й образи не було. Є лише любов, і Закхей це відчуває.

Він розуміє що не звільнився від порочності, тому повертається як раб. Повертається лише з одним почуттям вірою і надією на люблячого Батька. Закхей скидає з себе окови цього світу, який давав йому все у теперішньому, проте зовсім нічого у майбутньому. Вся ця діяльність звершена ним з однією метою - пройти тернистий шлях покаяння, самовідання і навіть самозречення себе теперішнього, для того аби прийняти нове хрещення - істинне спасіння у Воскресінні.

 

Поширити у соцмережах