Задля виправлення необхідне усвідомлення своїх провин. Часто після усвідомлення всього вчиненого людині може здатися що їй вже немає спасіння. Через це людина може впасти у відчай, який і є найстрашнішим для християнина станом. Але, почувши притчу про блудного сина, ми переконуємося, що відчай не повинен мати місця у християнській душі. У притчі оповідається про те, як люблячий Батько прийняв свого негідного сина, не зважаючи на його попередні вчинки, і навіть воздав йому ті ж самі почесті, як і іншому сину, що завжди залишався вірним. Цим Спаситель утвердив у нас надію, яку не можна втрачати навіть найостаннішому грішнику, надію на те, що люблячий Господь прийме кожного, хто покається і прийд до Нього.

Поширити у соцмережах