Христос народився! – вітаємо одне одного з подією Різдва Христового і саме такими словами починає своє різдвяне послання святитель Григорій Богослов: «Христос народжується – славте, Христос з небес – зустрічайте, Христос на землі – возносіться! Заспівай Господеві, вся земле!»

З того часу ці слова звучать у наших храмах за богослужінням, закликаючи нас шукати відповіді на питання: У чому полягає сутність Різдва Христового? Як ми можемо зустріти Христа, Який прийшов до нас з небес? Як ми можемо вознестися від землі на небо? Як ми можемо прославити Бога своїм життям?

Багато релігій, що сповідують єдиного Бога, обіцяють людині, що вона в тій чи іншій мірі може торкнутися божества, пережити відчуття Його присутності, але тільки християнство явило Бога, Який можу бути для нас другом і ріднею.

Ми досі живемо під гнітом язичницьких уявлень про бога, який безмірно далеко від нас, а можливо навіть байдужий до свого творіння. Проте Боговтілення Сина Божого продемонструвало абсолютно іншу сторону божества – у людському тілі, у подобі маленького дитяти Неосяжний стає осяжним, Невидимий стає видимим, Всесильний стає вразливим, Далекий – близьким.

Образ Богодитяти є парадоксом, котрий розбиває усі наші стереотипні уявлення про Бога, бо Сам Він показує Себе, Яким Він є – Богом-Любов. Адже перед дитиною ми благоговіємо, вона не викликає в нас страху, а виявляє наші приховані добрі якості – ніжність, радість, відкритість.

Боже Дитя руйнує усі перепони, що існували між Богом і людиною, Творцем і творінням. У такому вигляді Бог пропонує нам зворотній шлях повернення до стану перед гріхопадінням, бо Він іде шляхом людини, щоб дати нам можливість стати на шлях богів.

Чи могла людина собі представити такий шанс, Який Господь пропонує їй тієї глупої ночі у Вифлеємському вертепі? Різдвяна історія покликана викликати у нас лише почуття вдячності і радості, бо Бог увійшов у людське середовище, втрутився у хід історії і відтепер усе вже буде по-іншому. Так воно відбувається і досі.

Поширити у соцмережах