Коли ми чуємо чи бачимо хрест, то найпершими асоціаціями, звичайно, будуть картини тортур, мук, страждань, болі тощо. Нічого іншого інструмент убивства не здатен нам запропонувати. Але так було лише до Христа. Певна річ, що ніхто не може заперечувати негативну реальність хреста як знаряддя для ганебної страти злочинця відкинутого суспільством, проте Спаситель на хресті прокляття перетворює на благо і засіб для порятунку.

На хресті Ісус не просто загинув як рядовий злочинець і на цьому припинив Свою участь на землі, а зумів мученицьку смерть зробити славою Божою і осередком спасіння для людини. Хрест, малюючи жахливі картини знущань, відкидає тінь перемоги. Приймаємо страсті – отримуємо воскресіння, бачимо поразку, а здобуваємо перемогу.

Парадоксальність хреста полягає у присутності на ньому Розп’ятого. Він задає матеріальній деревині потенціал одухотворення.

Разом з тим, ми можемо впасти у крайність робити наші художні зображення хрестів чи вироби магічним засобом для досягнення якихось споживацьких цілей. Але Христовий хрест полягає в іншому. Його хрест – це реальність подоланої прірви між Отцем і творінням. Ісусовою Жертвою була зруйнована смерть, поновлені заповіти вірності між Творцем і творінням. Але яка участь у всьому цьому процесі кожної конкретної людини?

Сам Господь дає нам вказівку як нам належить чинити. Це: захотіти, зректися себе і взяти власний хрест для майбутньої мандрівки за Христом. У цій нелегкій подорожі ми не самотні, бо Сам Бог у лиці Ісуса демонструє нам приклад проходження хрестових випробувань.

Шлях хреста є необхідним для нас, щоб ми могли відділити від себе гріховну шкарлупу і в оновленому стані прямувати через Голгофу до Воскресіння.

У нашому житті є достатньо «хрестів», які створюють нам неабиякі незручності, а часом і серйозні проблеми (хвороби, смерті, невдачі тощо), але вони лише вимушена міра, що забезпечує нас критерієм присутності розладженості нашої істоти, котра потребує преображення. Хрест є лакмусовим папірцем, котрий, з однієї сторони, являє симптоматику духовних і фізичних проблем, а з іншої – вказівником, що веде правильним шляхом до кінцевої зустрічі з Богом.

Поширити у соцмережах