В сьогоднішній день Зішестя Святого Духа виповнилися обіцянки, котрі давав Христос своїм учням про радість, котра не відбереться при жодних обставинах життя. І гарантом її виступає Особа Пресвятого Духа. Ми значно більше знаємо роль перших двох Осіб Пресвятої Трійці – Отця і Сина – а участь Духа завжди являє себе незрозумілою, чи радше прихованою. Але нинішнє свято демонструє нам безпосередню участь Святого Духа у творчому акті Божого плану щодо Свого творіння наяв.

П’ятдесятий день після Христового воскресіння носить у церковній традиції кілька назв, що характеризують цей празник з різних сторін. Це: власне, П’ятидесятниця, День Святої Тройці, Зішестя Святого Духа, День народження Церкви, а народна назва – Зелені свята.

Назва П’ятидесятниця походить з однойменного єврейського свята, котре нагадувало про подію отримання Мойсеєм від Бога на горі Синай Закон, що вказувало в свою чергу, що з приходом Спасителя Бог встановлює з людьми новий союз, побудований на іншій моделі взаємновідносин, про яку нам розповідає апостол Іоан Богослов у місці, котре церковна традиція називає «первосвященичою молитвою Христа».

У день Святої Трійці Бог знову являє Себе Єдиним Богом Троїчним у Лицях, що можна осягнути лише в духовному досвіді і завдяки дії Святого Духа, котрий відкриває цю таємницю в міру сприйняття і можливостей людини, що прагне пізнати Бога.

Святий Дух сходить на людину різними дарами, котрі дають добрі плоди і в цьому ми переконуємося найперше на прикладі апостолів, котрі отримали дар мов і зуміли до кожного серця достукатися через мову зрозумілу йому. І цей самий Дух діє від створення світу своєю материнською опікою досі.

Цей самий день називається Днем Церкви, оскільки з цього моменту Божа присутність у цьому світі явила себе через цей боголюдський організм у лиці Богородиці, апостолів, а далі і всіх віруючих у Христа.
Ми, сучасні християни, маємо вчитися пошуків Духа, Який дише, де хоче, Який проявляється у різноманітний спосіб у дивних дарах, що являють інший вимір буття людини як істоти не лише матеріальної, але й причасної до духовного світу через власний дух, що ми й бачимо на прикладі святих.

Разом з тим, ці пошуки не повинні перетворитися на прагнення набуття якихось особливих властивостей людської природи, як приміром, творення чудес, а в першу чергу намагання стати сприйнятливими через боротьбу з тягою до матеріального духовному світу, а це можливо через плоди Жертви Христа, яка стає вмістимою для нас завдяки дії Святого Духа.

Поширити у соцмережах