Притча про нерозумного багача повідомляє нам про непередбачуваність смерті та ризики самовпевненості людини, хоч на перший план кидається, звісно, проблема багатства.

Проблема заможного чоловіка полягала не в тому, що він надміру збагатився, а в його упевненості у завтрашньому дні і власних позиціях, про що свідчив його амбітний план переобладнання власних житниць для збільшення об’єму їхньої вмістимості збіжжя. Проте хіба людина має абсолютні гарантії чи знання про терміни свого життя і його якісне наповнення? Очевидно, що людський досвід свідчить про протилежне.

Кожен з нас повинен прийняти обов’язковість власної смерті, але цим знанням ще більше організовувати життя як дар любові щодо ближніх і саме те, чим ми володіємо, може послужити добрим інструментом для досягнення цієї цілі. Тому притча підсумовує, що потрібно багатіти у Бога, а не просто накопичувати ресурс заради накопичення.

Поширити у соцмережах