Після проповіді Іоана Хрестителя Спаситель виходить для публічної проповіді з тим же закликом, що й Предтеча – покаятися ради оновлення життя перед лицем нової реальності грядущого Царства Бога.

Здається, що Христос приймає естафету від Іоана Хрестителя, хоч такий жест був ризикованим, оскільки сам Іоан не цей час уже в ув’язненні. Насправді, між цими проповідями присутня відмінність, оскільки Хреститель тільки вказує на грядуще Царство і закликає до оновлення життя, а з Христом це Царство настає, оскільки воно не охоплює певні географічні території чи часові межі, а є сферою дії Бога, де людина входить для взаємодії з Ним.

Протягом історії християнської теології були різні тлумачення поняття «Царства Божого»: Царство у Христі, Царство всередині нас, Царство у Церкві. Всі ці інтерпретації мають місце і заразом вказують на одне: людині достеменно потрібно переорієнтуватися з природнього існування на буття особистісне, яке можливе лише з Іншим.

В міру нашого очищення ми стаємо сприйнятливими для речей духовного порядку і таким чином вчимося претендувати на громадянство у Царстві Духа, котре випливає з стосунків із Сином, Який вчить нас синівства Отцю.

Поширити у соцмережах