Святий праведний Іоан Кронштадтський сказав: «Хрест без любові не можна мислити і представляти: де хрест, там і любов; у церкві ви скрізь і в усьому бачите хрест для того, щоб усе нагадувало вам, що ви у храмі Бога любові, в храмі Любові, Розіп’ятої за нас».

27 вересня православні християни святкують велике дванадесяте свято – Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Історичні підстави цього празника полягають у двох подіях, що стали передумовами для встановлення цього празника: віднайдення у IV-му столітті хреста, на якому розіп'яли Господа Ісуса Христа, а також повернення цього хреста з Персії до Єрусалиму у VII-му столітті.

Проте святкувати це торжество потрібно не лише з урахуванням вищезгаданих подій багатолітньої давності, що мали місце в історичній пам’яті Візантійської імперії, а найперше як подія, що сталася ще до самого створення світу і людини.

Дуже часто ми, християни, переймаємося своїми художніми хрестами, натомість втрачаємо з виду той Хрест, якого ніс на Голгофу Спаситель. Хрест не як матеріал чи знаряддя, а як вияв найбільшої Любові Божої до свого творіння, як реалізація довгоочікуваного визволення людини «від неволі ворожої».

Напередодні цього дня, увечері, у Свято-Покровському храмі на Солом’янці звершилося святкове всенічне бдіння , а в сам день – Божественна Літургія. За уставними піснеспівами і читаннями ми повернулися у ті реальні жахливі події розп’яття Єдинородного Сина Божого, смерть Якого подарувала нам перемогу над смертю, гріхом і дияволом, і складали у своїх молитвах до Бога подяки за дарований шанс стати гідними тієї високої ціни нашого особистого спасіння у взаємній відповіді любов’ю на Безмежну Любов.

Поширити у соцмережах