Дивлячись на Чесне Древо – побачмо страшні Христові страждання, поклоняючись Животворчому Хресту – віддаймо шану і поклоніння не художньому образу, а голгофській святині, що прийняла в свої обійми Спасителя світу. З таким внутрішнім налаштуванням приступаймо до сьогоднішнього святкування Воздвиження Животворчого Хреста Господнього.
У це свято, що припало на чотирнадцяту неділю після П’ятдесятниці, 14 вересня 2025 року, у Свято-Покровському соборі міста Києва була звершена Божественна літургія.
Богослужіння очолив настоятель собору професор протоієрей Олександр Трофимлюк у співслужінні зі священником Богданом Гайдаєм, протоієреєм Сергієм Цьомою, а також дияконом Максимом Музикою та протодияконом Миколою Кучером.
Богослужіння прикрасив неповторний спів хору під керівництвом Руслана Перетяжка, який з милістю Божою виконував богонатхненні піснеспіви святкової літургії.
Віряни підносили молитви за мир в Україні, за наших воїнів-захисників та за весь український народ.
На запричасному отець Сергій звернувся до присутніх зі словом проповіді, зазначивши:
"Господь своїм хрестом визволяє нас від рабства смерті. Христос говорить узяти свій хрест, і йти за ним.
Звернімо увагу на свої молитви та побудову релігійного життя. Ми маємо йти за Богом, а не старатися вести Бога за собою. Хід нашого життя ми не можемо змінити. Ми можемо міняти своє життя, впливати на життя суспільства. Ми маємо бути Господніми. Бог показує, що життя і страждання і нашому житті не можуть нас оминути. Але вони мають бути змістовними. Якщо є зміст, то у нас знаходиться сила, яка не дає нам впасти. Саме Господь дає нам сенс наших випробувань.
Також дуже дякую усім за підтримку нашого війська! Були дуже великі пожертви, і вдалося зібрати велику суму. Так само, ще хочу попросити: хто з чоловіків може прийти на 11:00 наступної суботи — треба трохи допомогти біля храму.
Нехай Господь усіх нас благословляє!"
Після відправи священики разом із вірними тричі поклонилися Хресту до землі, промовляючи: "Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресіння Твоє славимо". Це єдиний випадок у році, коли в Господське дванадесяте свято дозволяються земні поклони, адже вони виражають особливу скорботу та смирення перед величчю Христових страждань.
