У двадцять третю неділю після П’ятдесятниці, 16 листопада 2025 року, у Свято-Покровському соборі міста Києва була звершена Божественна літургія.
Богослужіння очолив настоятель собору професор протоієрей Олександр Трофимлюк у співслужінні з протоієреєм Сергієм Цьомою, священниками Богданом Гайдаєм і Костянтином Москалюком, протодияконом Миколою Кучером, дияконами Максимом Музикою і Олегом Чабаном.
Піснеспіви, які лунали протягом богослужіння, наповнюючи храм молитовною атмосферою, виконував верхній хор під керівництвом регента Руслана Перетяжка. Віряни підносили молитви за перемогу й мир в Україні, за наших воїнів-захисників та за весь український народ.
За літургією проповідував отець Сергій Цьома:
"Сьогоднішню проповідь хочеться розпочати словами Тараса Шевченка:
"Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
"І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані Раю.
Немає й Бога, тілько я!"
На жаль, усе частіше ми стикаємося із наступним: Бога вважаємо за 'чарівну паличку'. Але якщо у нас і так все добре, то навіщо нам чарівна паличка, ми її відкидаємо. А якщо погано, то одразу "Боже поможи". Чим тоді є наша віра?
Віра, це довіра. Довіра Богові. "Я мисленно допускаю Твоє існування", - це довіра. "Нехай буде воля твоя..." промовляємо ми у молитві, вдумаймося у ці слова.
Також це вірність. Коли людина в душі невірна, вона шукає приводу позбавитись своїх обіцянок. Не бути вірним переконанням, дружині, батьківщині.
Корінь усіх гріхів гординя. Із гордині усе почалося, падіння на землі і на небі. "Немає й Бога, тілько я". Усе вертиться навколо мене, що є підставою для відкидання Бога. А хто ми є у цьому світі? Є тільки я, і мої проблеми? Ми ізолюємося від Бога, але легше нам не стає.
Бог є, і це від нас не залежить. Але чи є ми, це залежить від Бога.
Покладаймо усю надію на Бога, пам'ятаймо, що є духовний світ, з духовною боротьбою, є і видима боротьба, і ми з вами! Богові нашому слава навіки віків!"
