Ми, люди, обмежені просторовими і часовими рамками, з головою занурені у вир житейської подієвості, дуже рідко коли зосереджуємо свій внутрішній зір на речах, котрі випадають з категорії дочасних і тлінних. Проте є одне явище, котре здатне хоч на мить відірвати нас від цього грубого реалізму і нагадати про справжню цінність людського життя і ним є, як не дивно, смерть. Найбільшого удару вона завдає, коли відбирає у нас найближчих і найдорожчих людей.
Рівно рік тому, 23 листопада 2015 року, таким потрясінням стала для родини Садов’яків, духовенства і парафіян Свято-Покровського храму на Солом’янці в м. Києві, викладацького колективу Київської православної богословської академії та Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича і всієї Церкви Київського Патріархату, зокрема, – смерть протоієрея Димитрія Садов’яка.
На 68-му році життя, після тривалої важкої хвороби серця, отець Димитрій завершив своє земне життя сповнене нелегких випробувань на шляху його духовного становлення.
З приводу річниці упокоєння протоієрея Димитрія, 19 листопада у Свято-Покровському храмі, в якому він з 2002 по 2015 рр. був настоятелем і фактично відновив його після занедбання у період радянського панування, була звершена заупокійна Божественна Літургія. Службу очолив теперішній настоятель храму протоієрей Олександр Трофимлюк у співслужінні кліриків цієї парафії, священнослужителів столичних храмів, а також приходів з Київської області. Щоб пом’янути світлу пам'ять свого духовного провідника на службу прийшла велика кількість як парафіян, так і безліч друзів, колег і знайомих отця Димитрія.
Після закінчення Заупокійної Літургії відбулася панахида, на якій мав слово найближчий друг приснопам’ятного отця – протоієрей Борис Табачек, настоятель Свято-Володимирського кафедрального патріаршого собору. У своїй проповіді отець Борис акцентував увагу слухачів на унікальності цієї непересічної особистості, котра змогла вмістити в собі такі риси як: духовного пастиря ввірених йому Господом людей, взірцевого священика, справедливого керівника і умілого адміністратора, патріота України та, безперечно, люблячого чоловіка і батька.
Кожен, хто був знайомий з цією визначною постаттю українського православ’я, відчуває на собі нелегкий тягар і біль від непоправної втрати. Та всі присутні, що прийшли цього дня до храму, зібралися ради спільної молитви за спокій душі отця Димитрія і з твердою надією на його вічне блаженство у Царстві Божому поряд з усіма тими, що гідно зносили тягарі життєвих випробувань і до кінця пронесли свій хрест християнського служіння Богові і людям.
Вдячністю нашої громади за всі заслуги отця Димитрія перед Церквою і Україною послужило відкриття та освячення меморіальної дошки, встановленої на фасаді храму.
По закінчені поминальних богослужінь настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці протоієрей Олександр Трофимлюк у своєму прикінцевому слові звернувся до всіх присутніх зі словами вдячності, що прийшли для вшанування світлої пам’яті гідного Христового воїна і сина українського народу, а заразом доброго наставника, чуйної і хорошої людини – протоієрея Димитрія Садов’яка; і закликав, кожного разу переступаючи поріг нашого храму, не забувати згадувати у своїх молитвах за вічний спокій отця у світлі Божественної слави.
Царство Небесне і вічний спокій приснопам’ятному протоієрею Димитрію!
