Успіння Пресвятої Богородиці викликає багато різних думок і відчуттів, оскільки більшою мірою ми звикли це свято ототожнювати або зі смертю, або зі сном, або незвичним способом переміщення на небо. Усі ці вказівки, які церковне передання використовує у своїй богослужбовій практиці, мають місце як спроба мовою символів передати духовну реальність, котра більшою мірою прихована пеленою таємниці.
Богородиця має особливе місце в житті православного християнина. Ми шануємо Її як Ту, Яка стала Матір’ю Бога, Яка від імені всього людства своєю ствердною відповіддю волю Бога зробила власною волею, Яка є Покровителькою і Заступницею за весь людський рід. Разом з тим, Її заслуги вповні реалізувалися у смерті, яку Церква поетично оспівала як сон. Божа Матір реалізує завдання Церкви, де людина у співпричасті з Христом, Який є Богом, що став людиною для того, аби вона пройшла зворотній шлях – будучи людиною, стати богом за даром благодаті Бога-Трійці. Богородиця Марія зуміла пройти цей шлях і є для нас провідницею до обожнення.
З нагоди свята Успіння Пресвятої Богородиці у Свято-Покровському соборі 15 серпня 2026 року була звершена Божественна літургія, яку очолив військовий капелан протоієрей Сергій Цьома у співслужінні протоієрея Богдана Гайдая, протодиякона Миколи Кучера та диякона Олега Чабана.
Настоятель собору професор протоієрей Олександр Трофимлюк цього дня співслужив Блаженнійшому Митрополиту Київському і всієї України Епіфанію в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври з нагоди 975-ліття від її заснування.
