Протягом цілого церковного року є свята, що несуть собою повноту радості, а є ті, котрі переповнені трагізмом – відвертим або прихованим. Приміром, сьогоднішній празник славного входу Господа в Єрусалим. Здавалося б, все в ньому торжественно: Христос вступає у Святий Град; Його зустрічає радісний натовп; народ, готовий з Нього зробити свого політичного вождя, очікує від Нього перемоги над ворогом. В чому ж тут трагізм?

Тепер ми вже знаємо відповідь на це питання. Христос не вступає у Єрусалим з усією церемоніальною атрибутикою, а тихо, на осляті; Христос не приходить визволити від зовнішнього поневолення, а від внутрішньої окупації душі гріхом; Він – не земний цар, а Цар Всесвіту; Христос йде не ради прославлення, а на свідому смерть.

Вхід Господній у Єрусалим є святом цілковитого нерозуміння зі сторони людей, котрі відкидають любов і життя у ній, а для нас, християн, тих, котрі почули голос Спасителя, цей празник повинен бути святом нашого вибору на користь любові і приниження, навіть ціною власного життя, знаючи що за таке обрання не забариться виконання правдивої обіцянки від Господа – життя з надлишком поряд з Ним у Царстві вічної слави.

Духовенство Свято-Покровського храму на Солом’янці у спільності з великою кількістю віруючих провели свято торжественного входу Господа нашого Ісуса Христа в Єрусалим у літургійній молитві, після закінчення якої відбулося освячення вербового гілля на церковній території.

Вечірнє богослужіння, очолюване настоятелем солом’янської парафії протоієреєм Олександром Трофимлюком, склало Акафіст Страстям Христовим, котре послужило гармонійним переходом на Страсну Седмицю.

Поширити у соцмережах