Як ми знаємо, єврейське законодавство суботній день виокремлювало з поміж решти як час призначений для служіння Богові і в який заборонялася будь-яка діяльність. Звідси, Христос, творячи чудо, ніби порушує цим четверту заповідь Мойсея і тому чує у свою адресу критику зі сторони начальника синагоги. Проте у відповідь отримує більш гостре звинувачення від Спасителя у лицемірстві. Христос нагадує, що навіть будучи лихими, кожен з таким псевдоправедників, як він, відв’язує свого осла, щоб відвести його до водопою, бо піклується про тварину. На фоні цього чи не є важливішим зцілення людини, найвищого творіння Господнього? – запитує Спаситель.

Цим чудесним зцілення Христос хоче показати нам, що він не бажає зробити людину рабом закону, приписів, букви, навіть суботи тощо. Адже субота для людини, а не навпаки, бо людина створена для іншого – для любові, для свободи, для бога, для вічності.

Ця розповідь актуальна ще й тим, що в ній показано зцілення як добровільній акт Божого милосердя, а не вимогливої ініціативи про чудо від самої людини. Скорчена жінка – символ смиренного несення хреста, усвідомленого прийняття страждання як милості Божої для лікування скаліченої душі. Вона нічого не просить від Христа, а покірно зносить тягар своєї недуги і приходить зі своїми скорботами і сльозами до Бога, нікуди інше як до храму. Це вказівка нам, щоб всі ми шукали свого спасіння у лоні Церкви, у стінах святого храму, спільно на молитві.

Поширити у соцмережах