Безперечно, що кожне свято церковного року, з однієї сторони, несе моральне повчання, а з іншої – силу якоїсь події, котра відбулася заради нашого спасіння. І в кожному такому святі є вказівка, що маніфестує людський досвід богоспілкування.

Не винятком є і сьогоднішній празник Введення у храм Пресвятої Богородиці. Разом з тим, ніде в Священному Писанні ми не знайдемо натяку про цю подію. Підставою святкування слугує радше церковне передання і апокрифічні євангелія, хоч воно зовсім не применшує його аксіологічного навантаження.

Богородиця, яка явилася Господнім даром для безплідних батьків, ще до свого народження була принесена на служіння Богові як подяка за виконану обіцянку. Як би важко не приходилося батькам змирятися з думкою про швидке розлучення з довгоочікуваною дитиною, вони все ж приводять своє трирічне маля для посвяти служіння Богові. Ось перша жертва, котра передує тій викупительній жертві, що вготована ради спасіння світу.

Чи не вбачаємо ми у цьому благородному жесті чудовий приклад справжнього батьківства? Батьківства, котре покликане оберегти дитину від зовнішнього зла і привести до Джерела всякого блага, Яким є наш Творець, чи до місця, котре послужить сприятливим плацдармом для розвитку усіх добрих внутрішніх сил і якостей дитини. Як часто дорослі забувають про це, клопочучись над дитиною своєю надмірною, викривленою, батьківською любов’ю, котра в кінцевому результаті лише шкодить і відторгає.

Батьки, дбаючи про майбутній добробут свого чада і подальше його влаштування, віддають дитину на безліч розвиваючих секцій для розвитку її фізичних та інтелектуальних задатків. У сучасному стрімкому світі всі здобутті вміння і навички тут, безперечно стануть дитині у пригоді, але часто самі ж батьки зустрічаються з тим, що все те громаддя «активностей» дуже виснажують несформовану особистість. У цьому потоці за поспіхом бути в ногу з часом перед дитиною випадає нагальне для її подальшої реалізації як людини – навчитися жити, навчитися любити, навчитися служити, навчитися використати здобуте знання на благо і користь.

Христос говорить про себе: «Я є Істина, Путь і Життя» (Ін. 14: 6). Ось ключ до успіху, до щастя, до реалізації, – тільки через Христа. Праведні Йоаким і Анна як ніхто інший це розуміли, бо самі жили у Бозі і черпали від Нього «дихання життя» (Бут. 2: 7). Саме тому вони приводять маленьку отроковицю Марію до храму, який є місцем нашого духовного зростання. Як говорить митрополит Антоній Сурожський: «Пречиста Діва приводиться до храму, який є уділом Божим; місцем, яке виключно належить Богові, місцем, де ні думки, ні почуття, ні волі не може бути іншої, окрім волі Божої. І ось Пречиста Діва Богородиця в юні, дитячі роки приводиться до храму Господнього, вступає у ту область, де, крім Бога і Його шляхів, немає нічого. Вона занурюється у молитву, вона предстоїть Живому Богові, вона віддається святій жіночій праці, яка може бути вираженням – якщо тільки серце людини чуйне і чисте – любові і турботи. І занурена в цю стихію Божественної присутності і людського смирення, Вона виростає, з року в рік, у повну міру Своєю зрілості».

Саме таким є сенс сьогоднішнього святкування Введення у храм Пресвятої Богородиці – абсолютна посвята свого життя Богові.

З таким піднесеним настроєм і духовною радістю звершилася у Свято-покровському храмі Божественна Літургія і Молебень до Пресвятої Богородиці. Особливо приємно було відзначити, що цього дня була велика кількість вірян, котрі приступили до Таїнства Сповіді і Причастя.

По закінченні святкового богослужіння настоятель Свято-Покровської парафії протоієрей Олександр Трофимлюк від імені духовенства звернувся зі словом-привітання до клірика нашого храму протоієрея Сергія Цьоми з нагоди святкування його дня народження. Після привітань духовенства слово взяли парафіяни храму. Многая і благая літ отцю Сергію!

Поширити у соцмережах