Вхід Господній в Єрусалим - це не просто подія, що склалась в історичному просторі, а життєвий вибір Христа, який Він пропонує кожному із нас. Спаситель входить в місто земне, відкриваючи горній Єрусалим - місце відмінне, духовне, не тимчасове а вічне. Свідки цього дійства сприймали Христа як земну особистість, що має звершити лише земні діла. Про вічність, яку Своїм входом Господь приносить кожному із нас, ніхто не думає, навіть більше, ми цьому противимось. Протистояння нашої природи замислу Божому досягає своєї кульмінації в Христі Христовому. Лише відчуття втрати змушує нас замислитись над існуванням не лише в рамках видимого світу. Виникає смуток, печаль та відчай. Апостоли та учні Христа розуміють, що вони все втратили, життя надій, мрій, сподівань зазнало краху. "Йдемо ловити рибу" - говорить Петро, повертаємось до попереднього життя, адже майбутнє нам вже не доступне, ми відкинули те, що пропонував Спаситель. Проте, Христос Своїм Воскресінням вказує на постійність та незмінність Його спасительного дару. Як часто й ми втрачаємо надію забуваючи, що наші помилки не формують нас. Наше життя не суцільний трагізм - в'язниця нашого буття. Зовсім ні. Наші помилки не більші за нас самих, печаль всього життя не переважує моментів щирої радості, трагізм людський не перевершить любов Бога. Не життєві обставини та наші помилки, а тільки ми самі робимо вибір - як ми зустрінемо Христа: як в'язні земного тління, чи сини горнього Єрусалима.

Радійте завжди в Господi, i ще кажу: радійте. Лагiднiсть ваша нехай буде вiдома всiм людям. Господь близько. Hе турбуйтесь нi про що, але завжди в молитвi та проханнi з подякою вiдкривайте свої бажання перед Богом, i мир Божий, який перевищує всякий розум, збереже серця вашi й помисли вашi в Христi Iсусi.

Поширити у соцмережах