У притчі, яку ми сьогодні слухали за богослужінням, Христос говорить про Царство Боже і перепони на шляху до нього. Бог говорить своє Слово, яке передбачає зворотню дію. Ми не зможемо стати вірними послідовниками Христа, якщо спершу не почули Його запрошення до цієї духовної мандрівки. Але щоби почути, потрібно слухати, дослухатися. Тому апостол і каже: "Віра від слухання".

Наша культура відучилася слухати, ми звикли заповнювати тишу різноманітними словами і звуками, і в цьому шумі уже не здатні почути не лише тонкі фізичні сигнали, а тим більше слова духовного порядку. Ми не чуємо і тому не можемо пізнати волю Божу, яка лунає до нас через Писання, богослужбові піснеспіви і тексти Святих Отців, проповіді священиків і життєві обставини.

Сіяч же продовжує сіяти високоякісне зерно, але наша душа на різних етапах свого духовного стану виявляється різним грунтом, в якому зерно проростає, або ж різні перепони перешкоджають його зросту. Підсумкова фраза притчі вказує на її суть - "Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає!". Виходить, що наявність фізичного вуха ще не є достатньою умову, щоб почути слово Боже. Слухові функції виконалися, але далі процес не продовжився і слово не торкнулося серця.

Ми часто зловживаємо словами, які самі говоримо і якими звертаються до нас. Вони не несуть тієї смислової ваги, бо ми знецінили їх і звели до рівня звичайного технічного засобу, щоби слугував нашим споживацьким потребам. Але християни визнають за словом не лише комунікативний засіб, але Самого Бога - Сина Божого - називають Словом. Бог-Слово втілюється і набуває чуттєвої форми. Всяке слово покликане нести творчий потенціал і давати життя, тому ми повинні зважувати кожне висловлене слово, щоб воно несло позитивний потенціал і було символом, що вказує на духовну реальність.

Тільки після того, коли ми переосмислимо значення слова у нашому житті, можемо пробувати почути його, дослухатися у тиші внутрішнього серця до таємниць Царства Божого. Але ці слова не можуть лише виконувати інформативну функцію, а бути супроводом стосунків і сприяти поглибленню відносин поміж людьми і в першу чергу між Богом і людиною. Якщо слово не сприяє цій цілі, то ми не зрозуміли Христового заклику і не почули слів вічності.

 

Поширити у соцмережах