Питання багатства і бідності завжди викликало в церковному середовищі протягом усього її існування численні дискусії: від категоричного заперечення земних благ до надмірного накопичення капіталу та ресурсів. У сьогоднішній притчі Про багача і Лазаря Ісус вказує нам на небезпеки матеріального багатства та відкриває перспективу справжніх цінностей і благ.

У притчі показано картину, яку ми спостерігаємо в нашому повсякденному житті і яка завжди мала місце протягом усієї історії людства: злочинні, аморальні люди живуть у достатку і без скорбот, а ті, котрі намагаються жити за принципами совісті, найчастіше у цьому житті зазнають кривди і невдач. Мимовільно виникає запитання: Чому так влаштовано у світі і де ж Бог при такому несправедливому світопорядку?

Коли у нас у думці чи на устах зринають такі питання, то більшою мірою нам хочеться не отримати правдивої відповіді від Бога, бо найчастіше за ними ховається непогамоване бажання жити у такій самій розкоші, як ті, кого ми і критикуємо. Власне, у цьому прихованому бажанні і криється відповідь на питання світової несправедливості. Ми самі є джерелом того стану речей, який нас оточує: голод, несправедливість, кривда, горе, війни і так далі.

Матеріальні блага самі по собі не є джерелом зла, яке вони здатні принести, адже Сам Бог вручив нам земні ресурси для володіння і розпорядженням ними на особисту користь. Проте вони несуть у собі потенціал небезпеки через наше викривлене гріхом відчуття задоволення необхідних потреб для існування. Разом з тим, багатство створює ілюзію безпеки і гаранту спокійного, ситого життя і тоді воно займає місце Бога, Який є подателем цих благ, і у Якому, власне, має бути погамованість наших бажань, потреб і прагнень.

Тож, коли багач розважається і вдовольняється цим, то він тим самим робить свій вибір на користь земних тлінних скарбів, як альтернативі Бога. В той самий час бідний злидар Лазар тяжко мучиться на цьому земному поприщі, але надалі отримує вічне життя у радості спілкування з Богом, Який є істинним Благом і Життям. Певна річ, що нам приваблива есхатологічна перспектива безкінечного щастя у вічності, але, перебуваючи тілом на цій землі, ми не відмовляємося і від спокуси організувати земний рай вже тут. Майбутнє непевне, бо воно не настало і нікому невідоме, а тут, на землі, тим більше в сучасну епоху миттєвих заробітків, ілюзія щастя, котре гарантує нам матеріальне забезпечення, куди ближче і реальніше, як нам здається. Відповідно, кожен із нас розставляє свої пріоритети і робить визначальний вибір.

Христос своєю притчею говорить нам, що ми безумці, якщо ставимо в основу нашого життя споживацькі ідеали, які спокусливо маніфестують нам про елітне життя наповнене неймовірними пригодами і враженнями. Це той самий передсмак райського плоду з дерева пізнання добра і зла, в якому Єва додосвідно "побачила" красу і смак, які виявилися обманкою у руках диявола.

Для християнина істинною і найбільш реальною цінністю є постать Самого Спасителя Ісуса Христа, Який є творцем усього небесного і земного, і у владі Якого нам дати за потребою як перше, так і друге.

Поширити у соцмережах