Успіння Пресвятої Богородиці викликає багато різних думок і відчуттів, оскільки більшою мірою ми звикли це свято ототожнювати або зі смертю, або зі сном, або незвичним способом переміщення на небо. Усі ці вказівки, які церковне передання використовує у своїй богослужбовій практиці, мають місце як спроба мовою символів передати духовну реальність, котра більшою мірою прихована пеленою таємниці.

Богородиця має особливе місце в житті православного християнина. Ми шануємо Її як Ту, Яка стала Матір’ю Бога, Яка від імені всього людства своєю ствердною відповіддю волю Бога зробила власною волею, Яка є Покровителькою і Заступницею за весь людський рід. Разом з тим, Її заслуги вповні реалізувалися у смерті, яку Церква поетично оспівала як сон. Божа Матір реалізує завдання Церкви, де людина у співпричасті з Христом, Який є Богом, що став людиною для того, аби вона пройшла зворотній шлях – будучи людиною, стати богом за даром благодаті Бога-Трійці. Богородиця Марія зуміла пройти цей шлях і є для нас провідницею до обожнення.

Поширити у соцмережах