Коли християни презентуючи свою віру, говорять категоріями високої моралі підкріплені філософськими поняттями, то вони мають шанс бути почутими на фоні плюралізму думок. Проте, коли ми почнемо розповідати про нашу віру через постать Розіп’ятого Христа, то слухачів виявиться небагато.

Людина звикла ототожнювати з божеством атрибути могутності, сили, влади тощо. Тому євангельська проповідь про Бога, Який втілився, став людиною, а, окрім цього, ще й помер, складає серйозну перепону для розуміння і прийняття такого Бога.

Разом з тим, саме так усе й відбулося і нам залишається лише розп’ясти власний розум і довіритися ірраціональності Євангелія, приймаючи таким чином Істинного Бога, Який не залежить від нашої необхідності давати всьому раціональне пояснення за людською логікою.

Саме тому слово про Хрест є спокусою і безумством, оскільки руйнує усі наші уявлення про божество і пропонує нечуване вчення, що своєю підставою містить реальність Живого Бога.

Наше поклоніння і шана Хресту повинна виходити з глибокого розуміння його як символу Божої любові, Жертви спасіння, точки зустрічі Бога і Людини, щоб ми не підмінили Христовий Хрест художнім виробом, за яким може ховатися наша байдужість, духовне невігластво чи відверте язичницьке сприйняття.

Поширити у соцмережах