Культура гостинності закликає нас прийняти запрошення і взяти участь у святі ближнього, щоб розділити з ним його радість. Наша епоха, більшою мірою, не є гостинною і монополія індивідуалізму спонукає нас ховатися від ближнього, залишаючись при своїх інтерес. Про те саме говорить сьогоднішня притча про званих на вечерю.

Важко прийняти радість ближнього, коли ти сам переповнений власною. І, здається, що розділити з ним свято радості означає нанести собі ущерб. Радість іншого, ніби конкурує з твоєю і виникає потреба боротися за кусень свого щастя, на противагу тому, яке б могло бути помножене. Легше відмовитися від запрошення, прикриваючись «об’єктивними» причинами неможливості прийти на свято.

По-людськи ми б могли прийняти позицію тих, у кого нове майно, новий транспорт, нові стосунки і їм хочеться самим дослідити власне щастя. Але Христос говорить про клич Божий, який передбачає велику гостину у радості близьких друзів Бога. Цей клич лунає щоразу за Божественною літургією: «Прийдіть і вкусіть, Який благий Господь!», адже Христос щоразу готує свято любові, чекаючи нашої участі у ньому.

 

Поширити у соцмережах