Євангельське читання сьогоднішньої неділі розповідає нам про надзвичайне чудо зцілення людини, тіло якої було розбите паралічем. Це чергова розповідь про милосердя Боже до стражденного людства і людської байдужості до горя свого ближнього.

Історія про зцілення розслабленого в Овечій купелі є суддею нашої совісті, адже вона апелює до черствості нашого серця. Як часто, будучи свідками повсякчасної несправедливості, ми, якщо не є самі її виконавцями, то в більшості випадків залишаємося осторонь до біди ближнього, проходимо мимо, закриваючи на його горе очі.

У цій розповіді є ще один важливий момент. Після свого чудесного зцілення розслаблений донедавна чоловік, удруге зустрівся з Христом у храмі і чує такі слова: «Ось, ти одужав; тож не гріши вже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого» (Ін. 5: 14).

По-перше, звідси випливає, що причиною усякої недуги в своєму корені є гріх, який є нічим іншим як відривом від Бога, Котрий є джерелом нашої цілісності, а не юридичним правопорушенням, як дуже часто ми сприймаємо власні проступки. Разом тим, з цього зовсім не випливає, що коли людина хворіє, то її неміч є обов’язково наслідком якогось скоєного гріха, адже знаємо іншу розповідь про сліпонародженого, який нічого подібного не вчинив, так само як і його батьки, а ніс на собі печать райського гріхопадіння.

По-друге, Христове застереження полягає у тому, щоб ми після видужання уже не поверталися до попереднього гріховного способу життя, бо, як читаємо, «щоб не трапилося чого гіршого». Після зустрічі з чудом ми вже не можемо залишатися такими, якими були досі. Тож варто роззирнутися довкола і, побачивши довколишню убогість, горе, страждання, безпомічність, не впадати у відчай, а докласти максимум зусиль, щоби довкола нас цих бід поменшало.

Поширити у соцмережах