Однією з ключових тем Євангелії є тема прощення. У притчі про немилосердного позикодавця Христос показує принцип взаємовідносин поміж Богом і людиною, і між самими людьми.

Найчастіше у конфліктних ситуаціях чи в моменти кривди щодо нас ми схильні, більшою мірою, керуватися принципами справедливістю. Проте притча вказує на неспівмірність Божого милосердя щодо нас і нашої несправедливості щодо ближніх.

Бог у всіх випадках керується любов’ю і навіть те, що інколи відбувається, на нашу думку, за справедливістю Божою є насправді лише актом невимовної Божої любові і до кривдника, і до скривдженого.

Ми не завжди готові простити чи попросити пробачення, але перш, ніж має відбутися акт прощення, потрібно виявити кривду і неправду, щоб розставити всі крапки над «і», а вже після того знайти внутрішні сили, щоб простити і тим самим виявити новий вимір людських можливостей.

Ця нова модель дає можливість подивитися на кривдника не просто з позиції ображеного і скривдженого ним, а з позиції Бога, для Якого ми всі є Його улюбленими дітьми. Тоді такий підхід не дозволяє нам ототожнити людину з її гріхом і побачити прихований образ Бога. На цьому шляху ми можемо переосмислити наші відносини з людьми і покласти початок новим взаємовідносинам заснованих на принципах не справеджливості, а любові мірок Царства Божого.

Поширити у соцмережах