Що визначає людину людиною: походження, багатство, бідність, освіта, статус, посада тощо? Ми дуже часто об’єктивуємо людиною і самих себе, оцінюючи її за характеристиками, котрі мають місце в описі особи, але разом з тим нею не є. Багатий юнак сподівався віднайти свою ідентичність через виконання заповідей, але інтуїтивне відчуття підказало йому, що цього недостатньо. Закон, хоч і покликаний тримати людину в рамках моралі, все ж неспроможний перерости межі природного існування до безмежності особистісного розвитку в Бозі.

У євангельській розповіді про зустріч Христа з багатий чоловіком нас більшою мірою цікавить питання багатства і бідності. Оскільки більшість із нас не є людьми багатими, то нам звично тлумачити євангельську історію як похвала бідності і осуд багатства. Проте сама розповідь не містить чітких визначень, а якраз вказує на моральну нейтральність бідності і багатства, котрі в руках людини можуть набувати позитивної чи негативної конотації. Як бідність, так і багатство самі по собі не ввергають автоматично у пекло, або гарантують спасіння. Вони є засобами, що покликані привести людину до стану максимально сприятливого для віднайдення власної автентичності через зречення атрибутів, що не є визначальними для власної особи. Тоді ми можемо стати людиною без ярликів.

Багач позиціонував себе через власне багатство і відмова від власності означала для нього втрату самого себе. Ми часто визначаємо себе через сім’ю, роботу, хобі, статусність тощо, забуваючи, що наша «внутрішня людина серця» не обмежується цими атрибутами, навпаки ховається за ними. Тому замість того, щоб виявляти приховане, ми ще більше маскуємося за вималюваним образом себе несправжніх і вкорінюємося в цій новій картинці, заставляючи повірити в нього і ближніх. Достатньо всього лише відмовитися від уявного «багатства», яким ми насправді не володіємо, а лише маємо можливість користуватися певний час, адже все вислизає у нас поміж пальців рук.

Віддати багатство убогим – це розтратити себе на інших, тим самим набуваючи себе справжнього. Це важкий процес переродження, коли ми звільняємося від ментальної личини для оновленого в Христі життя цілісної особистості, котра не розпорошується на буденну дріб’язковість, а все робить і здобуває для перспективи Царства Божого, котре вповні зосереджене у Христі, у наших стосунках з Ним та з іншими і світом через Ісуса Христа.

Поширити у соцмережах