Бог як Творець організував для нашого земного життя максимально ідеальні умови. Разом з тим, Він доручив людині стати Його співробітником у піклуванні про творіння. Христос невипадково використовує аналогію господаря, виноградарів і виноградника, щоб передати рівень взаємовідносин між Богом, людиною і творінням.

Піклування про світ передбачає не просто функціональне використання ресурсу, але й вимагає, щоб людина як вінець сотвореного світу зуміла вивести усе творіння на якісно новий рівень стосунків з власним Творцем. Проте шлях людини визначив кардинально інший напрямок розвитку творива і протиставив матеріальне духовному.

Саме тому акцент з відносин переходить на користь, з Бога – на блага, які Він може дати. Через це ні посланці від господаря, ні сам спадкоємець виноградарям нецікаві, адже тепер їхня участь полягала у вигідному для себе розпорядженні майном, яке вони спланували привласнити.

Притча про злих виноградарів застерігає нас від спокуси втратити відчуття присутності Бога у нашому житті і розпоряджатися ним і все, що в ньому, як приватизоване і на власний розсуд.

Поширити у соцмережах