Постать Пресвятої Богородиці завжди розглядається через постать Ісуса Христа і більшість богородичних свят христоцентричні. Тим не менше, свято Різдва Пресвятої Богородиці представляє нам людину, котра виявила своїми якостями і відношенням до батьків і до Божих заповідей абсолютний послух і служіння.

Власне, її особистісна позиція дозволила Богу зробити Її вмістилищем Своєї Божественності. Народження Марії ставить перед нами завдання переосмислити народження нової людини в цілому, як дар життя від Люблячого Бога щодо конкретної людини. Діва Марія актуалізувала власне буття як постійна відповідь на запит Божої любові і тому змогла стати Матір’ю Життя.

Саме тому Її історія – це буде завжди історія Її Сина і Сина Божого – Ісуса Христа, адже кожен із нас не є ізольований від іншого і постійно апелює до них. Тільки таким чином може реалізуватися життя особистості, котре долає межі самовдоволення власним індивідуалізмом і зосереджує свою увагу на іншого: дитина на батьків, коханий на кохану, чоловік на дружину, навіть мучитель на мученика і навпаки.

Марія – добрий плід власного роду і особистого вибору на користь Благу, Яким є Бог. Але для того, щоб цей вибір зробити, спершу потрібно дослухатися до голосу серця і досвіду інших людей, котрі свідчать про Бога, і самому почати виконання Його волі. Своїм життям Діва Марія довела реалізацію слухання і виконання і цим сподобилася небесної участі.

Разом з цим, її подвиг став резонним і для нас, і всього творіння у цілому, оскільки через Неї ми отримали можливість приймати Бога в межах свого земного життя і з цього моменту наш Бог стає ближчим до кожного і навіки.

Поширити у соцмережах