В Хрестопоклонну неділю для віруючих виставляється для поклоніння Хрест Господній. Підготовка до цього свята супроводжується прикрашанням художнього хреста. Разом з тим, через таке вшанування символу ми переходимо до поклоніння Тому, Хто це знаряддя ганебної страти зробив знаменом перемоги.

Одна справа носити натільний хрестик на грудях, а інша – виконувати заповідь Христа взяти свій Хрест і слідувати за Спасителем, адже слідувати доведеться на Голгофу через усю дорогу скорбот. Та в цьому є велика втіха, бо ми не проходимо свої життєві хресні шляхи наодинці, адже Сам Бог не відмовився від нього і не стояв осторонь доки вершиться трагічна драма людини закинутої у всесвіт.

Втілившись, Бог самостійно долає життєві труднощі і кінцевий результат людського свавілля – смерть – через максимальне занурення у корінь самої проблеми, котра породила жахливі наслідки, і воскрешає для оновленого життя, роблячи нас теж його учасниками.

Хрест являє собою місце, де інтереси Бога і Людини співпали, оскільки цей синтез здійснила Боголюдина Ісус Христос. Звідси, хрест – це не лише важкий земний шлях людини, а найперше відновлення відносин конкретної людини з Живим Богом, Який прагне любовних стосунків. Тільки на хресті ми можемо зустріти Бога, а заразом і відкрити для себе справжню людину, бо все це присутнє в Особі Спасителя. Він, будучи Єдинородним Сином Бога-Отця, через наше співпричастя з Ним робить і нас Його спадкоємцями, як улюблених синів і дочок.

Поширити у соцмережах